Текст песни Kozak System - Ми - Боги

Дощ над озером означає для риб
Лиш дорогу до неба, сусіднього з раєм,
Але зграї сріблясті пірнають углиб
І вмирають беззвучно, а ми не вмираєм.
Ми ховаєм в кишені тютюн про запас,
Номери телефонів, ключі, амулети
Від зрад, але зради весь час
Переслідують нас, пролітають комети,
У вологій траві прослизають вужі,
Саламандри мандрують, повзуть черепахи.
Нам ніколи, мабуть, не дійти до межі,
За котрою немає ні смутку, ні часу,
Бо під дахом чужим ми марнуємо ніч
Віч-на-віч із собою, безжальні, мов діти,
І крізь сльози не бачимо власних облич,
І крізь сміх не уміємо просто радіти...
Ми, ми - Боги... Ми - Боги...
Ми, ми - Боги... Ми - Боги...

Наші вікна виходять на площі й мости,
На перони вокзалів, на вежі і брами.
Вечорами складаємо довгі листи,
А під ранок лиш попіл летить за вітрами.
Нам апостолів не назбирати й восьми
Але й ті розбіжаться, ми завжди в дорозі –
На гучних перехрестях стрічаємось ми,
А прощаємось похапцем десь там на розі.
Нас ніхто не впізнає, хоч знають усі,
Отже, завжди втікати – це просто потреба,
Або звичка, принаймні ще й досі осі
Обертання не знайдено нашому небу.
Ми любити себе дозволяєм, але
Нам любити навзаєм не вільно нікого
I життя наше вічне нікчемне мале,
І безглузде в відсутності справжнього Бога.
Ми, ми - Боги... Ми - Боги...
Ми, ми - Боги... Ми - Боги...

Нам би крихту надії, повітря, води б,
Адже нас небагато, а скільки – не знаю.
Дощ над озером, що означає для риб? -
Для нас він нічого не означає.
Ми, ми - Боги... Ми - Боги...
Ми, ми - Боги... Ми - Боги...
Ми, ми - Боги... Ми - Боги...
Ми, ми - Боги... Ми - Боги...

Дощ над озером означає для риб
Лиш дорогу до неба, сусіднього з раєм,
Але зграї сріблясті пірнають углиб
І вмирають беззвучно, а ми не вмираєм.
Ми ховаєм в кишені тютюн про запас,
Номери телефонів, ключі, амулети
Від зрад, але зради весь час
Переслідують нас, пролітають комети,
У вологій траві прослизають вужі,
Саламандри мандрують, повзуть черепахи.
Нам ніколи, мабуть, не дійти до межі,
За котрою немає ні смутку, ні часу,
Бо під дахом чужим ми марнуємо ніч
Віч-на-віч із собою, безжальні, мов діти,
І крізь сльози не бачимо власних облич,
І крізь сміх не уміємо просто радіти...
Ми, ми - Боги... Ми - Боги...
Ми, ми - Боги... Ми - Боги...

Наші вікна виходять на площі й мости,
На перони вокзалів, на вежі і брами.
Вечорами складаємо довгі листи,
А під ранок лиш попіл летить за вітрами.
Нам апостолів не назбирати й восьми
Але й ті розбіжаться, ми завжди в дорозі –
На гучних перехрестях стрічаємось ми,
А прощаємось похапцем десь там на розі.
Нас ніхто не впізнає, хоч знають усі,
Отже, завжди втікати – це просто потреба,
Або звичка, принаймні ще й досі осі
Обертання не знайдено нашому небу.
Ми любити себе дозволяєм, але
Нам любити навзаєм не вільно нікого
I життя наше вічне нікчемне мале,
І безглузде в відсутності справжнього Бога.
Ми, ми - Боги... Ми - Боги...
Ми, ми - Боги... Ми - Боги...

Нам би крихту надії, повітря, води б,
Адже нас небагато, а скільки – не знаю.
Дощ над озером, що означає для риб? -
Для нас він нічого не означає.
Ми, ми - Боги... Ми - Боги...
Ми, ми - Боги... Ми - Боги...
Ми, ми - Боги... Ми - Боги...
Ми, ми - Боги... Ми - Боги...