За вікном полетіло пожовкле листя вони як мої мрії падають вниз
Їх топчуть люди їх ніхто не любить лише небо за ними не втримало сліз
Ні не стану на граблі бо ними згрібаю розкидане листя до куп
Їх хтось підпалить й макітру завалить тим димом що доводить мозок до мук
Тільки тому залишить дивитись на ватру
Тільки тому що вогонь дарує надії не стану листя я рятувати
В думках не пливу а тільки тону тільки не знову й тільки не тут
Випадково розбурхав метеликів що в мене грудях живуть
Тепер я пустий воно розлетілися в пляс
Граційно порхаючи крилами в ритм немовби танцюючи вальс
Мокрий асфальт дарує всім перехожих запах осені враз
Та тільки мене спустошила ця пора року але на долю ніяких образ
На підвіконні вмостився читаючи книгу навколо так тихо чаєм ковтком за ковтком розтоплюю внутрішню кригу
Схотілось чийогось тепла ти і вона свічки і пляшка вина
Але ми дуже далеко й ми знаємо це зовсім не наша вина
Я знову тремчу та скоро буде ще холодніше
Я знову кричу та мене не почують ще бог зна скільки
Я знову брешу єдина розвага на світі
Хотів бути розумним та вкотре несу Елджернонові квіти
Приспів:
Ця осінь підкралася так непомітно
Ця осінь швидко змінила палітри
Ця осінь мобілізували всі почуття
Ця осінь ця осінь
Снаружи окна летала холод оставляет они, как мои мечты падают
Их сжечь своих людей никто не любит только небо позади них не держил слезы
Нет государства на граблях, потому что они разбросаны разбросанными листьями к полиму
Они кто-то поджегает макрота, который курит, который доказывает мозг на газу
Просто оставьте, чтобы посмотреть на голосование
Только потому, что огонь дает надежду не оставлять листья я экономлю
В мыслях не проводят и только тонус только не снова и не здесь
Случайно утонул бабочки, которые в моей груди живут
Теперь я пуст, это плавало в месте
Нарезая крылья в ритме танцующего вальса
Мокрый асфальт дает все прохожи о запахе осени
Но только я был опустошен в это время года, но на судьбе без изображения
На подоконнике, возглавляемое, чтение книги вокруг такого тихого чая с раковиной погружения во внутреннем льду
Вышла чья-то жара, и она свечи и бутылка вина
Но мы очень далеко, и мы знаем, что это не наша вина
Я снова буду дрожать и скоро будет более холоднее
Я снова кричал, и я не буду больше слышать Бога, как
Я снова лгу к единственному развлечениям в мире
Хотел быть умным и однажды ответственным за элеганские цветы
Припев:
Эта осень подкралась так незаметно
Эта осень быстро изменила палитру
Эта осень мобилизовала все чувства
Это осень это осень
