Квітка Чорнобиль
Зі смертю гра завжди цікава,
А її крила страх ласка,
Бо ми творці - і наша слава
Вінцем вогняний купол підняла.
Що нам каміння те в сталевім серці?..
Такі створіння не пробачать помилок…
Запізно зачинилися за нами дверці,
А світло, що в кінці тунелю, вже яскравіше вмить запалених зірок.
Попіл до попелу. Вічність до вічності.
Принести в жертву невинні життя.
Наша байдужість пливе в нескінченності,
І вже для неї нема вороття.
На тлі безодні помарнілі стіни.
Один лиш крок – і спалений живцем.
Цей світ відчує відчайдушність тіні,
Що в кляту ніч здійнялась вогняним мечем.
Поблікло все – тепер лиш тиша,
Мерців відносять помираючі тіла.
Кому потрібна тепер ця безлюдна ниша?...
І стогне, стогне покалічена земля!..
Попіл до попелу. Вічність до вічності.
Принести в жертву невинні життя.
Наша байдужість пливе в нескінченності,
І вже для неї нема вороття.
І наші діти будуть цьому раді,
Мабуть, таки була і буде ця цікава гра,
Але і досі сяє вже невидиме проміння,
В якому все навколо догора.
І тріскіт приладів нікого не зупинить.
Він, як жахливий відгук, не згаса.
Лиш уві сні здригаються вцілілі,
Які пізнали вартість ні добра, ні зла.
цветок Чернобыль
Со смертью игра всегда интересна,
А ее крылья страх пожалуйста,
Потому что мы создатели - и наша слава
Венцом огненный купол подняла.
Что нам камни то в стальном сердце? ..
Такие существа не простят ошибок ...
Поздно закрылись за нами дверцу,
А свет, в конце тоннеля, уже ярче мгновенно горящих звезд.
Пепел к пеплу. Вечность к вечности.
Принести в жертву невинных жизни.
Наше равнодушие плывет в бесконечности,
И уже для нее нет возврата.
На фоне бездны поблекла стены.
Один лишь шаг - и сожжен живьем.
Этот мир почувствует бесшабашность тени,
Что в проклятую ночь поднялась огненным мечом.
Побликло все - теперь лишь тишина,
Мертвецов относят умирающие тела.
Кому нужна теперь эта безлюдная ниша? ...
И стонет, стонет искалеченная земля! ..
Пепел к пеплу. Вечность к вечности.
Принести в жертву невинных жизни.
Наше равнодушие плывет в бесконечности,
И уже для нее нет возврата.
И наши дети будут этому рады,
Пожалуй, была и будет эта интересная игра,
Но до сих пор сияет уже невидимое излучение,
В котором все вокруг догорает.
И треск приборов никого не остановит.
Он, как ужасный отзыв, не угас.
Лишь во сне вздрагивают уцелевшие,
Познавших стоимость ни добра, ни зла.
