Листа кортить тобі написати
Покласти в серце безкрайнє небо
Невже так важко цим скористатися?
Невже для цього так багато треба?
Долоні теплих рук тримають дотик,
А губи пилко тануть, як віск
Ковтати тебе ніби спрагу, потребу,наркотик
А в кінці відчути внутрішній тріск.
І коли ти тримав в обіймах моє тіло,
Я починала відокремлювати кислород і аргон
Тоді в душі так рясно щось тремтіло
Як прикро визнавати, що це - сон.
Письма хочется тебе написать
Положить в сердце бескрайнее небо
Неужели так трудно этим воспользоваться?
Неужели для этого так много надо?
Ладони теплых рук держат ощупь ,
А губы пила тают , как воск
Глотать тебя будто жажду , потребность, наркотик
А в конце почувствовать внутренний треск.
И когда ты держал в объятиях мое тело ,
Я начинала отделять кислород и аргон
Тогда в душе так обильно что-то дрожало
Как досадно признавать , что это - сон.
