Десь на дні синього моря
Я сховаю всі свої спогади.
Перебиті руки знову,
Та я можу вбити словом.
З мертвих встануть всі мої птахи,
З ними я зриваю ланцюги.
Сонце сходить за тисячу років -
Я рахую всі свої кроки назад.
Між пальцями ростуть шипи,
Біла діва вже зриває квіти.
З мертвих встануть всі мої птахи,
З ними я зриваю ланцюги.
Немає дива - тільки ми самі,
Нас не врятують ні ножі, ні кулі -
Є тільки наші очі, наші руки і кістки,
Є час побачити себе із темної ріки.
Поховай зі мною ніч,
Поховай зі мною зітканий туманом ранок.
Посміхнися, зрозумій,
Що ти бачиш тих, хто не зустрів світанок.
З мертвих встануть всі мої птахи,
З ними я зриваю ланцюги.
Немає дива - тільки ми самі,
Нас не врятують ні ножі, ні кулі -
Є тільки наші очі, наші руки і кістки,
Є час побачити себе із темної ріки...
Темної ріки...
Темної ріки...
Темної ріки...
Темної ріки...
Где-то на дне синего моря
Я спрячу все свои воспоминания.
Перебиты руки снова,
И я могу убить словом.
С мертвых встанут все мои птицы,
С ними я срываю цепи.
Солнце всходит за тысячу лет -
Я считаю все свои шаги назад.
Между пальцами растут шипы,
Белая дева уже срывает цветы.
С мертвых встанут все мои птицы,
С ними я срываю цепи.
Есть чудеса - только мы сами,
Нас не спасут ни ножи, ни пули -
Есть только наши глаза, наши руки и кости,
Есть время увидеть себя с темной реки.
Похорони со мной ночь,
Похорони со мной соткан туманом утро.
Улыбнись, пойми,
Что ты видишь тех, кто не встретил рассвет.
С мертвых встанут все мои птицы,
С ними я срываю цепи.
Есть чудеса - только мы сами,
Нас не спасут ни ножи, ни пули -
Есть только наши глаза, наши руки и кости,
Есть время увидеть себя с темной реки ...
Темной реки ...
Темной реки ...
Темной реки ...
Темной реки ...
