Текст песни Lely45 - Біля гори

Ми сиділи біля гори
говорили до пізньої пори.
Сонце встало, сонце зійшло,
сніг пішов – нас із тобою замело.
Замело, занесло, закрутило,
І ми зникли, шукаючи миру
Полетіли зі світу страждань,
В світ ілюзій та наших бажань.

хтось вважає, що це погано,
я гадаю, мені так само,
у цьому світі якась метушня,
що вбиває мене щодня.
хтось вважає, що це погано,
я гадаю, мені так само,
у цьому світі якась метушня,
що вбиває мене щодня.
Боже як же мені самотньо,
у світі, який горить незворотньо.
в тілі що давить назовні мене,
в думці, яка точно наздожене.

і не тільки мене вбивають,
і себе зсередини з'їдають,
виколуплюють суть і єство,
ну яке в біса тут: «волшебство»?
про яку країну йде мова?
її з‘їсти завжди готові.
про який ми мріємо світ?
ховаючи заповіт.

хтось вважає, що це неправда,
я скажу: побачите завтра,
в цьому світі де кожного дня,
відбирають чиєсь життя

Боже як же мені самотньо,
у світі, який горить незворотньо.
в тілі що давить назовні мене,
в думці, яка точно наздожене.

здається, що наша велика помилка,
судити за спробу почать з «понеділка»
за намагання стать тим, ким захоче,
доки він спробу свою не прострочить. інакше в тортурах життя проживе, нещастям своїм нас всіх вижере.
і себе, і мене, і навіть країну,
і не відчуватиме він цю провину.

Мы сидели у горы
Они говорили с поздним временем.
Солнце встало, солнце спустилось,
Снег ушел - мы были украдены с вами.
Потрескался, привезен, скручен,
И мы исчезли, ища мир
Вылетел из мира страданий,
В мир иллюзий и наших желаний.

Кто -то думает, что это плохо,
Я думаю мне так же,
В этом мире какая -то суета,
Это убивает меня каждый день.
Кто -то думает, что это плохо,
Я думаю мне так же,
В этом мире какая -то суета,
Это убивает меня каждый день.
Боже, как я одиноко,
в мире, который необратимо горит.
в теле, которое меня давило,
В мыслях, который точно наверстает упущенное.

И не только убивайте меня,
и сами изнутри еды,
Стройте сущность и природу,
Что ж, что, черт возьми, здесь: «Вольшебизм»?
В какой стране это?
Он всегда готов съесть его.
О каком мире мы мечтаем?
скрывая волю.

Кто -то думает, что это неправда,
Я скажу: увидимся завтра,
В этом мире, где каждый день,
Они забирают чью -то жизнь

Боже, как я одиноко,
в мире, который необратимо горит.
в теле, которое меня давило,
В мыслях, который точно наверстает упущенное.

Кажется, что наша большая ошибка,
Судя по попытке начать с «понедельника»
за то, что попробовал пол, от которого он хочет,
Пока его попытка не будет предпринята. В противном случае, в пытках жизни будет жить, несчастье от нас облегчит всем нам.
и я, и я, и даже страна,
И он не будет чувствовать эту вину.