У сімнадцять - до того, як я стала дорослішати.
Коли мамою рідною була я від болю захищена.
Тоді мрії про принців полюбляли у снах моїх мешкати.
І з найкращим із них була я навіки обвінчана.
Свято вірила в те, що я стану щасливою.
Я не знала, що в книгах зібрались лиш мрії письменників.
Не знала, що лиш Попелюшка у принца буде єдиною.
А у принца мого коханок буде до чортиків.
Думала стану я принцу подарунком омріяним.
А мене він винив у всіх негараздах буденних.
Думала, як собой поділюсь то і він стане окриленим.
Та мене разом з крилами він губив у сарказмах щоденних.
Думала, мріяла, у сімнадцять сукні нові приміряла.
Та у двадцять для принца стала вірним конем.
Принц по спині батогом, а я відчай мовчки ковтала..
Жаль, що сімнадцять вже ніяк не вернем.
Ну а ближче до тридцять у душі зарубцьованій.
Не лишилося місця живого для марних чекань.
Невеселе закінчення у казці моїй пошматованій.
Та нема сторінок для подальших страждань...
В семнадцать - до того, как я начал расти.
Когда моя мама была родной, я был защищен от боли.
Тогда мечты князей были любимы во сне.
И с лучшими из них я был навсегда отмечен.
Праздник полагал, что я был счастлив.
Я не знал, что мечты только писателей собрались в книгах.
Она не знала, что только Золушка в принцу будет единственной.
И принц моей любовницы будет для дьяволов.
Я думал, что я принц с даром мечтательного.
И он гарантировал меня во всех проблемах повседневной жизни.
Я думал, что собор поделится, и он станет крылатым.
Но с его крыльями он терял меня в сарказме ежедневно.
Я подумал, мечтал, в семнадцать платьев, которые были пробовали.
Но в двадцать за принца стал настоящей лошадью.
Принц на задней части кнута, и я отчаянно молча проглотил ..
Жаль, что семнадцать больше не вершина.
Ну, ближе к тридцати в душе разреза.
Там не было места для тщетного ожидания.
Веселый финал в моей сказке.
Но нет страниц для дальнейших страданий ...
