вона грала мною,
мов клавішами фортепіано
клавіша біла –
тендітна й легка,
а по сусідству -
байдужості крига.
вона керувала свідомістю моєю -
в сніг чи в грозу
я біг до її ніг,
з даху у прірву за голосом
летіти униз -
готовий на все
лиш би бачити її скрізь.
інколи розлючену,
люблячу,
п’яну,
готовий пробачити зраду
чи плани,
я був готовий на все
бо торкавсь її губ.
неважливо який я,
неважливо для кого.
неважливо, напевно,
чи вона ще моя.
от тільки думала вона
не про мене -
про нього
і шукала акторів в «ідеальний роман».
проковтнувши цю правду
я став їй стіною.
стільки років,
мов клавішами фортепіано -
вона грала
на щирих моїх почуттях.
її руки торкались
мене обманом,
а запах поневолі
перетворився в капкан.
скільки часу
я сперечався з собою
виборював тільки її одну.
неважливо для неї,
неважливо для нього,
вона грала мною -
дісталась йому.
вона грала мною,
мов клавішами фортепіано
клавіша біла –
тендітна й легка,
а по сусідству -
байдужості крига.
вона керувала свідомістю моєю -
в сніг чи в грозу
я біг до її ніг,
з даху у прірву за голосом
летать вниз -
готовий на все
лиш би бачити її скрізь.
інколи розлючену,
любящий,
п’яну,
готовий пробачити зраду
чи плани,
я був готовий на все
бо торкавсь її губ.
неважливо який я,
неважливо для кого.
неважливо, напевно,
чи вона ще моя.
от тільки думала вона
не про мене -
о нем
і шукала акторів в «ідеальний роман».
проковтнувши цю правду
я став їй стіною.
стільки років,
мов клавішами фортепіано -
Она играла
на щирих моїх почуттях.
її руки торкались
мене обманом,
а запах поневолі
перетворився в капкан.
сколько времени
я сперечався з собою
виборював тільки її одну.
неважливо для неї,
неважливо для нього,
вона грала мною -
дісталась йому.
