Гомоніла Україна,
Довго гомоніла,
Довго, довго кров степами
Текла-червоніла.
Текла, текла та й висохла.
Степи зеленіють;
Діди лежать, а над ними
кургани синіють.
Та що з того, що високі?
Ніхто їх не знає,
Ніхто щиро не заплаче,
Ніхто не згадає.
Тілько вітер тихесенько
Повіє над ними,
Тілько роси ранесенько
Сльозами дрібними
Їх умиють. Зійде сонце,
Осушить, пригріє;
А унуки? їм байдуже,
Жидам гречку сіють.
Багато їх, а хто скаже,
Де Ґонти могила,—
Мученика святого
Де похоронили?
Де Залізняк, душа щира,
Де одпочиває?
Тяжко! важко! Жид панує,
А їх не згадають.
Гомоніла Україна,
Довго гомоніла,
Довго, довго кров степами
Текла-червоніла.
І день, і ніч ґвалт, гармати;
Земля стогне, гнеться;
Сумно, страшно, а згадаєш —
Серце усміхнеться.
Шумела Украины,
Долго говорила,
Долго, долго кровь степями
Текла-краснела.
Текла, текла и высохла.
Степи зеленеют;
Деды лежат, а над ними
курганы синеют.
И что с того, что высокие?
Никто не знает,
Никто искренне не заплачет,
Никто не вспомнит.
Только ветер тихо
Повеет над ними,
Только росы ранесенько
слезами мелкими
Их умоют. Взойдет солнце,
Осушит, пригреет;
А внуков? им безразлично,
Жидам гречку сеют.
Много их, а кто скажет,
Где Гонты могила, -
мученика святого
Где похоронили?
Где Зализняк, душа искренняя,
Где одпочивае?
Тяжело! трудно! Жид царит,
А их не вспомнят.
Шумела Украины,
Долго говорила,
Долго, долго кровь степями
Текла-краснела.
И день, и ночь шум, пушки;
Земля стонет, гнется;
Печально, страшно, а вспомнишь -
Сердце улыбнется.
