(вірші: Наталка Буняк)
І це вже вкотре правди слово
Вбивали, а воно наново,
На світ приходило, вставало
По заповіту воскресало,
Неслося вітром в край чудес,
Ставало зброєю небес.
Ніхто не всилі подолати,
Що з молоком нам дала мати,
І поки сонце в небі с’яє,
Воно живе і воскресає.
Його женуть кудись в ясир,
Воно ж вертає в батька двір.
І тут барвінком заплітеться,
В тугі обійми рук візьмется,
Брехня розвіється на вітрі,
А слово стане на палітрі,
В розкішних барвах оживе
По світі правду рознесе.
( vіrshі : Natalka Bunyak )
² Tse vzhe vkotre truth of the words
Hammered and vono anew ,
Svit came on , rising
By zapovіtu raised,
Vіtrom carried to the edge of miracles
Stavan zbroєyu heaven.
Nіhto not vsilі podolati ,
Scho s mother gave us milk ,
² Pokey sontse in nebі s'yaє ,
Vono Givet i voskresaє .
Yogo zhenut kudis in Yasser ,
Well vono vertaє in dvir dad .
² here barvіnkom zaplіtetsya ,
In tugі obіymi vіzmetsya hand ,
Lies rozvієtsya on vіtrі ,
A word to the camp palіtrі ,
In rozkіshnih Barvy Relive
By svіtі roznese truth .
