Над селом тече ріка, над горбами, над схилами.
Щось всередині стиска і торкає хвилями.
Дивовижна то ріка. Та не блакитна – червона вона.
Б’є струмок там де рука у небес, цвяхом розірвана.
Утікай з землі на небо. Там є місце, там є місто,
Де нічого вже не треба. Там не буде скрутно ї тісно.
Утікай з землі на небо. Там є місце, там є місто,
Де нічого вже не треба. Там не буде скрутно ї тісно.
А наша доля не мине. А ми гукаєм щастя де б піде.
Та стало серце кам’яне, стало як залізо тверде.
Ми з невірою мечем порубали серце Богові,
І в крові його течем і то наша дорога є.
Утікай з землі на небо. Там є місце, там є місто,
Де нічого вже не треба. Там не буде скрутно ї тісно.
Утікай з землі на небо. Там є місце, там є місто,
Де нічого вже не треба. Там не буде скрутно ї тісно.
Над селом тече ріка, над горбами, над схилами.
Щось всередині стиска і торкає хвилями.
Дивовижна то ріка. Та не блакитна – червона вона.
Б’є струмок там де рука у небес, цвяхом розірвана.
Утікай з землі на небо. Там є місце, там є місто,
Де нічого вже не треба. Там не буде скрутно ї тісно.
Утікай з землі на небо. Там є місце, там є місто.
Він простив нам і пробачив, то й нічого вже не треба.
Над селом течет река, над холмами, над склонами.
Что-то внутри сжатия и трогает волнами.
Удивительная то река. Но не голубая - красная она.
Бьет ручей там где рука у небес, гвоздем разорвана.
Беги с земли на небо. Там есть место, там есть город,
Где ничего уже не надо. Там не будет затруднительно й тесно.
Беги с земли на небо. Там есть место, там есть город,
Где ничего уже не надо. Там не будет затруднительно й тесно.
А наша судьба не пройдет. А мы кричит счастье где бы пойдет.
И стало сердце каменное, стало как железо твердое.
Мы с неверием мечом изрубили сердце Богу,
И в крови его течем и то наша дорога есть.
Беги с земли на небо. Там есть место, там есть город,
Где ничего уже не надо. Там не будет затруднительно й тесно.
Беги с земли на небо. Там есть место, там есть город,
Где ничего уже не надо. Там не будет затруднительно й тесно.
Над селом течет река, над холмами, над склонами.
Что-то внутри сжатия и трогает волнами.
Удивительная то река. Но не голубая - красная она.
Бьет ручей там где рука у небес, гвоздем разорвана.
Беги с земли на небо. Там есть место, там есть город,
Где ничего уже не надо. Там не будет затруднительно й тесно.
Беги с земли на небо. Там есть место, там есть город.
Он простил нам и простил, то и ничего уже не надо.
