В моїй крові тече незламна сила,
Вона зростає день-у-день,
І підіймаюсь я на крилах,
Мов сокіл, що летить, а ще й
В моєму серці грає пісня,
Вона несе мене у тан,
Я відчуваю, як душа
Тремтить під музику цимбал.
Як же я люблю цю силу,
Яке ж везіння є для нас -
Мати молодість бурхливу,
Доки вогонь ще не погас!
І хочеться ж не втратити дарма
Цю силу, що дала мені Земля,
Бо час летить, бо дні минають,
А як же я? Моє життя?
Усіх поглине темрява.
Усі ми смертні, всі ми люди,
Та не боюся цього я.
Боюсь, якщо не встигну жити,
Літати в небі, мов той птах,
А вмерти так і не поживши,
Хіба ж тоді це є життя?
В моей крови течет несокрушимая сила,
Она растет изо дня в день,
И поднимаюсь я на крыльях,
Как сокол, летящий, но и
В моем сердце играет песня,
Она несет меня в тан,
Я чувствую, как душа
Дрожит под музыку цимбал.
Как же я люблю эту силу,
Каково же везение для нас -
Мать молодость бурную,
Пока огонь еще не погас!
И хочется же не потерять зря
Эту силу, дала мне Земля,
Потому что время летит, потому что дни проходят,
А как же я? Моя жизнь?
Всех поглотит тьма.
Все мы смертны, все мы люди,
И не боюсь этого я.
Боюсь, если не успею жить,
Летать в небе, как птица,
А умереть так и не пожив,
Разве тогда это жизнь?
