Почти оно:
Ой у полi жито
копитами збито.
Пiд бiлою березою
козаченька вбито.
Ой убито-вбито,
затягнено в жито,
червоною китайкою
личенько накрито.
Ой як вийшла мила,
голубонька сива,
як пiдняла китаєчку,
та й заголосила.
Ой вийшла другая,
та вже не такая.
Як підняла китаєчку,
та й поцілувала.
Ой як выйшла третя
з-пiд бiлої хати:
«Було ж тобi, вражий сину,
нас трьох не кохати!»
Almost it:
Oh, in a field of rye
hooves knocked down.
Under the white birch
Cossack killed.
Oh killed-killed,
tightened in wheat,
red chinese
little covered.
Oh how sweet came out,
little blue gray,
how she raised a Chinese girl,
and cried out.
Oh, the other one came out,
but not like that.
As she raised the Chinese girl,
and kissed.
Oh, how the third came out
from under the white house:
"It was to thee, thou enemy of the son,
don't love the three of us! ”