Від туманної тополі
Народився вітер в полі,
Народився в полі вітер голубій
Його весна в гори звала
Його осінь чарувала,
А він зиму щирим серцем покохав.
Вітер в зиму закохався,
Дні і ночі милувався
І співав лиш їй присвячені пісні.
І портрет зими натхненно,
Як художник безіменний
Малював щодня на кожному вікні.
Приспів:
Ой, ти русява наречена,
Сяйво смутку золочене,
Ти прийшла до мене вчора уві сні.
Наречена, моя Ладо,
Наречена іде садом
Опівночі та й на білому коні.
Було сніжно на весіллі
Та минули ночі білі,
Народилася метелиця в саду.
І вже чує батько-вітер,
Як дочці співає місяць
І дарує їй обручку золоту.
Приспів. (2)
От туманной тополя
Родился ветер в поле,
Родился в поле ветер голубой
Его весна в горы звала
Его осень очаровывала,
А он зиму искренним сердцем полюбил.
Ветер в зиму влюбился,
Дни и ночи любовался
И пел только ей посвящены песни.
И портрет зимы вдохновенно,
Как художник безымянный
Рисовал ежедневно на каждом окне.
припев:
Ой, ты русая невеста,
Сияние грусти золоченое,
Ты пришла ко мне вчера во сне.
Невеста, моя Ладо,
Невеста идет садом
В полночь и на белом коне.
Было снежно на свадьбе
И прошли ночи белые,
Родилась метель в саду.
И уже слышит отец-ветер,
Как дочери поет месяц
И дарит ей кольцо золоту.
Припев. (2)
