Я не знав - де ти,
Але знайти тебе хотів,
Писав листи до запитання самоті.
Тихо плакала душа
У піснях журливих і віршах
І тільки ніч приходила втішать...
Я її питав:
"Чим завинив і перед ким?"
Я сам читав свої думки,
Але у серці біль тримав,
Я питав - Де правда? Де обман?
Але мовчала ніч,
Ховалася в туман...
Приспів:
Туман!..
Моя біла самота...
Туман!..
Все неправда, все не так...
Знаю, що люблю,
Вірю, що знайду,
Може, чекає, може, ні, -
Все одно прийду.
Туман!..
Моя біла самота...
Туман!..
Все неправда, все не так...
Знаю,
Недарма плакала душа,
Допоможи мені, туман,
Дай коханню шанс!
Час, як птах летить,
Не зупиняй його, молю.
Знайди ту мить, де я скажу тобі,
Що вірю і люблю.
Не питай - де правда, де обман,
Дивись,
Як стелиться за вікнами туман...
Приспів.
I do not know - where are you,
But you would find,
He wrote letters to the questions alone.
Quietly crying soul
In a pensive songs and poems
Only the night came to comfort ...
I asked her:
& Quot; What is owed and to whom? & Quot;
I had read his thoughts,
But heart pain holding,
I asked - Where is it? Where fraud?
But the silent night
Hidden in the fog ...
Chorus:
Fog!..
My solitude white ...
Fog!..
All true, all is not so ...
I know that love,
I believe that the find,
Maybe waiting, maybe not -
Anyway come.
Fog!..
My solitude white ...
Fog!..
All true, all is not so ...
I know
No wonder cried soul
Help me, fog,
Give love a chance!
Time flies like a bird,
Do not stop him, I pray.
Find the moment where I tell you
What I believe and love.
Do not ask - where true where deception,
Look,
As the windows fog spreading ...
Chorus.
