На світанку чи пізньої ночі,
Де б тобі не прийшлося бувати,
До висот підіймай свої очі,
Говорила мені моя мати.
Не забудь помолитися Богу,
Бо в молитві надія і сила,
Стане легше терниста дорога,
З нею завжди ти будеш щасливий.
Ці слова мені в серце запали,
Мов весною добірні зернята.
І рясні їх дощі поливали,
То ж за мене молилася мати.
В ніжнім смутку твоїм материнськім
Океан доброти відчуваю,
Твоє слово неначе перлина,
Наче зіронька в небі, що сяє.
Срібло скроні твої покриває,
І на захід вже сонце схилилось,
Але слово її пам'ятаю:
"Сину мій, не забудь помолитись!"
At dawn or late at night,
Wherever you have to be,
Raise your eyes to the heights,
My mother told me.
Don't forget to pray to God,
For in prayer is hope and strength,
The thorny road will become easier,
You will always be happy with her.
These words sunk into my heart,
He spoke in the spring of selected grains.
And their abundant rains watered,
My mother prayed for me.
In the tender sorrow of your mother
Ocean of kindness feel
Your word is like a pearl,
Like a shining star in the sky.
Silver covers your temples,
And the sun has already set to the west,
But I remember her word:
"My son, don't forget to pray!"
