Чому так плаче скрипка в скрипаля?
Чому цей плач так серце моє крає?
До щему мою душу спопеля
І холодом усе єство проймає.
Бо як болять в мені її жалі
За тим, чого ніколи не вернути,
А падолист кружля, мов журавлі,
Якого не спинити, не збагнути.
Приспів:
Скрипко моя, любко моя, грай, грай, грай,
Ніжно, щиро, як кохана,– промовляй,
Своїм співом моє серце звеселяй
Скрипко моя, любко моя, грай, грай, грай, грай.
Із року в рік той жаль мене пройма.
Душа болить і не знайдеться слова.
Хоч білить скроні подихом зима,
Та в серці квітне ніжна твоя мова.
Чому ж мені далася ти взнаки,
Що із лиця сльозу утерти мушу?
Тобі одній несу через роки
Свою любов, свою бентежну душу.
Почему так плачет скрипка в скрипача?
Почему этот плач так сердце мое терзает?
До боли мою душу испепелит
И холодом все существо пробирает.
А как болят во мне ее сожаления
По тому, чего никогда не вернуть,
А листопад кружля, как журавли,
Которого не остановить, не понять.
припев:
Скрипко моя, милая моя, играй, играй, играй,
Нежно, искренне, как любимая, - говори,
Своим пением мое сердце веселит
Скрипко моя, милая моя, играй, играй, играй, играй.
Из года в год то жаль мне пройма.
Душа болит и не найдется слова.
Хотя белит виски дыханием зима,
И в сердце цветет нежная твоя речь.
Почему же мне далась ты знать,
Что с лица слезу утереть должен?
Тебе одной несу спустя годы
Свою любовь, свою мятущуюся душу.
