А, можливо, ти іншого любиш?
І для нього будуєш храм?
А якщо це все помилка, чуєш?
А якщо не судилось нам?
Я занадто кваплю події,
Не в взаємності навіть річ.
Може ти не така, як я мрію?
І все зникне, як пройде ніч?
Може краще не бачитись зовсім?
Вже залишимо все отак.
І тоді, як настане осінь,
Ти зігрієш мене в думках.
Я віршів напишу багато,
Ти читатимеш… може й ні.
І не буде ніяка втрата
Тягарем на моїй душі.
І не буде вже більше болю,
Обіцяю, не буде сліз!
Та чому, та чому тобою
Я хворію і бачу скрізь?
Та чому відчуваю - доля,
І боюся тебе знайти?
Я не здамся тобі без бою,
Та чи станеш боротись ти?
Сумніваюся дні за днями,
Обмірковую всі шляхи…
А, можливо, для мене храми?
А, можливо, для нас дахи?
І навмисне зійшлись події,
Що судилося нам зійтись?
Як же сильно ця думка гріє!
Як би нею не обпектись!
Or maybe you love another?
And are you building a temple for him?
And if that's all a mistake, hear?
And if we were not destined?
I rush events too much,
Not even reciprocated.
Can't you be the way I dream?
And everything will disappear as the night goes by?
Maybe it doesn't look better at all?
Let's just leave it this way.
And then, when autumn comes,
You will warm me up mentally.
I write a lot of poems,
You will read ... maybe not.
And there will be no loss
A burden on my soul.
And there will be no more pain,
I promise, there will be no tears!
And why, and why you
Am I sick and see everywhere?
But why do I feel like fate,
And I'm afraid to find you?
I will not surrender to you without a fight,
But will you fight?
I doubt day after day,
I think about all the ways ...
And maybe temples for me?
And maybe the roofs for us?
And intentionally the events came together,
What were we destined to do?
How hot is this thought!
No matter how burnt it is!
