Крізь мене дощ… Крізь тебе вітер…
чекаємо... Зупинок через п'ять.
В моїх думках малюють діти квіти,
ти бачиш їх, читаєш у листах.
І чи може бути так завжди?
Припев:
Небо дарує тільки по весні,
а мрії на майбутнє зберегти чи ні?..
І я шукаю, знов шукаю,
а місто не моє без тебе у вікні…
Пусти свій сум, як сльози вниз солоні,
у осені лише одна душа…
Десь поруч я, відчуй мої долоні,
моя любов – твій подих і життя.
І чи може бути так завжди?..
Небо дарує тільки по весні...
а мрії на майбутнє зберегти чи ні…
І я шукаю, знов шукаю…
а місто не моє без тебе у вікні…
Ранок дарує новий день мені,
а я тримаю ніч і вічність самоти…
Не хочу відпускати,
бо без тебе все не варто…
Тільки ти…
Тільки ти…
Сквозь меня дождь ... сквозь тебя ветер ...
ждем ... Остановок через пять.
В моих мыслях рисуют дети цветы,
ты видишь их, читаешь в письмах.
И может быть так всегда?
Припев:
Небо дарит только по весне,
а мечты на будущее сохранить или нет? ..
И я ищу, вновь ищу,
а город не мое без тебя в окне ...
Пусти свою печаль, как слезы вниз соленые,
в осени лишь одна душа ...
Где-то рядом я, почувствуй мои ладони,
моя любовь - твой дух и жизнь.
И может быть так всегда? ..
Небо дарит только по весне ...
а мечты на будущее сохранить или нет ...
И я ищу, вновь ищу ...
а город не мое без тебя в окне ...
Утро дарит новый день мне,
а я держу ночь и вечность одиночества ...
Не хочу отпускать,
ибо без тебя все не стоит ...
Только ты ...
Только ты ...
