Текст песни ME - me

Ілюзією прожитих віків,
Поетами написаних історій.
В маленькім місті крізь полон дощів
Навік зустрілись дві крилаті долі.
Словами не можливо розказать,
Як ті серця замріяно кохали.
в таке не міг повірить навіть Бог.
Вони ж під небом високо літали.

Таких історій дуже мало на землі,
Вони кохали дуже сильно й до нестями.
Їм дуже заздрили всі очі злі
Та не зломать любові, яка жила віками.
Дивився в її очі він, тонув,
Для неї вж він був просто ідеалом
Ніхто б тоді ніколи не збагнув,
Що може все завершитись провалом.

Чи може Бог дивився не туди.
Чи може замалий для них став світ.
Не зміг він врятувати від біди
Той ніжний і закоханий політ.
Чому трапляється таке ніхто не знає.
І виникло багато запитань.
Її він досі пристрасно кохає,
Вона ж, чомусь, не хоче цих кохань.

Навіщо все це? Як це зупинити?
Нема причин. Їх не було, повір.
Коли проходить день і наступає вечір
Він наче вітер вилітав на двір.
І дивиться у гору й тихо плаче,
Шука на небі дві ясних зорі.
Одна десь над Полтавою літає,
А інша світиться у нього у дворі.

Він падав на коліна і благає,
Щоб доля повернула ту любов.
До крику, до жалю і до нестями
Він хоче обійняти її знов.
Сюжет простий: щоночі він благає
Усе вернути і почати знов.
І хай наступить день і знов засяє
Їх спільний день, де починається любов

---------------------------------------------------

Иллюзией прожитых веков,
Поэтами написанных историй.
В маленьком месте сквозь плен дождей
Навеки встретились две крылатые судьбы.
Словами невозможно рассказать,
Как те сердца замечтавшись любили.
В такое не мог поверить даже Б-г.
Они ж под небом высоко летали.

Таких историй очень мало на земле,
Они любили очень сильно и до беспамятства.
Им очень завидовали все злые глаза
Но не сломать любви, которая жила веками.
Смотрел в ее глаза, тонул,
Для нее же он был просто идеалом.
Никто бы тогда никогда не понял,
Что может все закончиться провалом.

Или может Б-г смотрел не туда.
Или может слишком маленьким для них стал мир.
Не смог он спасти от беды
Тот нежный и влюбленный полет.
Почему случается такое, никто не знает.
И возникло много вопросов.
Ее он до сих пор страстно любит,
Она же, почему-то, не хочет этой любви.

Зачем все это? Как это остановить?
Нет причин. Их не было, поверь.
Когда проходит день и наступает вечер
Он как ветер вылетает во двор
И смотрит вверх, и тихо плачет,
Ищет на небе две ясные звезды
Одна где-то над Полтавой летает,
А другая светится у него во дворе.

Он падает на колени и умоляет,
Чтоб судьба вернула ту любовь.
До крика, до сожаления и до беспамятства
Он хочет обнять ее снова.
Сюжет простой: каждую ночь он умоляет
Все воротить и начать снова.
И пусть наступит день и снова засияет
Их общий день, где начинается любовь.

The illusion of centuries lived,
Poets wrote stories.
In a small town through the rain
Two winged destinies met forever.
It is impossible to tell in words,
How those hearts dreamily loved.
even God could not believe it.
They flew high under the sky.

There are very few such stories on earth,
They loved very much and to the brim.
They were very jealous of all evil eyes
But they will not break the love that has lived for centuries.
He looked into her eyes, drowned,
For her, he was just an ideal
No one would ever understand then,
That can all end in failure.

Maybe God was not looking there.
Maybe the world has become too small for them.
He could not save from trouble
That gentle and loving flight.
Nobody knows why this happens.
And many questions arose.
He still loves her passionately,
She, for some reason, does not want these loves.

Why all this? How to stop it?
There is no reason. They were not, believe me.
When the day passes and the evening comes
It was as if the wind had blown out into the yard.
And he looks up at the mountain and cries softly,
Looking for two clear stars in the sky.
One is flying somewhere over Poltava,
And the other glows in his yard.

He fell to his knees and begged,
That fate returned that love.
To the cry, to pity and to the rage
He wants to hug her again.
The plot is simple: every night he begs
Return everything and start again.
And let the day come and shine again
Their day together is where love begins

--------------------------------------------------- -

The illusion of centuries lived,
Poets written stories.
In a small place through the captivity of the rains
Two winged destinies met forever.
It is impossible to tell in words,
How those hearts dreamed and loved.
Even Gd couldn't believe that.
They flew high under the sky.

There are very few such stories on earth,
They loved very much and to the point of unconsciousness.
They were very envied by all the evil eyes
But not to break the love that has lived for centuries.
He looked into her eyes, drowned,
For her, he was just an ideal.
No one would then ever understand
That can all end in failure.

Or maybe Gd was not looking there.
Or maybe the world has become too small for them.
He could not save himself from trouble
That gentle and loving flight.
Why this happens, no one knows.
And many questions arose.
He still loves her passionately,
She, for some reason, does not want this love.

Why all this? How to stop it?
There is no reason. They were not, believe me.
When the day passes and the evening comes
He blows into the yard like the wind
And looks up, and cries softly,
Looking for two clear stars in the sky
One is flying somewhere over Poltava,
And the other glows in his yard.

He falls to his knees and begs,
That fate returned that love.
To scream, to regret and to oblivion
He wants to hug her again.
The plot is simple: he begs every night
Turn everything around and start again.
And let the day come and shine again
Their common day is where love begins.