6 хвилин – щоб випити всю каву,
7 хвилин – згадати поїзди,
та цього мені буде замало:
в цій кімнаті час – немов ріка.
2 хвилини – щоб згубити місяць.
Мить... І щастя десь нема.
Помовчи... Слова мене не тішать,
обертом від світла голова.
Зачекай, я хочу ще сказати, що насправді я давно жива.
3 хвилини – я лягаю спати.
Де твої обійми?
Їх нема.
За погоду обміняєш відчай,
півгодини – тільки тиша нам.
У руках твоїх загасла свічка.
Де твої всі мрії?
Їх нема.
За годину я згадаю казку,
щоб забути – треба півжиття.
Будь ласкавий дати свою ласку,
або викинь з мене це сміття.
5 хвилин поніжитись в обіймах…
Досить мріяти!
Насправді це був сон.
Час спливає воском божевілля,
звуки зливи й тиші...
в унісон.
6 минут - пить весь кофе,
7 минут - упомянуть поезда,
И это будет плохо для меня:
В этом помещении время похоже на реку.
2 минуты - потерять месяц.
Момент ... и счастье больше не.
Помощь ... слова не будут счастливы,
поворачиваясь от легкой головы.
Подождите, я хочу сказать, что я на самом деле жив.
3 минуты - я ложусь спать.
Где твои объятия?
Они не.
По погоде обмен отчаянием,
Полчаса - просто молчание для нас.
В моих руках свеча.
Где ваши все мечты?
Они не.
В час я вспоминаю сказку сказки,
Для того, чтобы забыть - это необходимой период полураспада.
Пожалуйста, укажите вашу услугу,
Или выписки от меня этот мусор.
5 минут, чтобы быть подвергнуты примущению ...
Приятно мечтать!
На самом деле это была мечта.
Время всплывает с вощеным безумия,
Звуки душа и тишины ...
в унисон.
