І знову літо розкидало плити,
Не зміг я ті плити думками пробити
І стіни до мрій перекрили свободу,
Я втратив для помсти чудову нагоду.
І як колись: я догниваю у ОА,
Із передумань забита стала голова,
А ти як завжди: у пошуку відволікання,
Для тебе я не той, хто заповняє існування (собою),
А в снах було лиш тільки троє,
Я не виходив із депресивного запою (без алкоголю),
Та це ще гірше наче стало,
Так «день за днем» і літо нове пролітало.
Тобі краще війну вести на два фронти,
Чи вже на три, але лишились лиш понти
І ти – не ти, як я у тебе закохався!?
Та ти змінилась, до біса та дурня вся.
Твої ті хлопчики усі, як Джастіни Бібери:
Такі жіночні, рок-сцикуни, ботани-лідери.
Життя бездарне: усе контакти, дурні твіттери,
Не буде щастя з того, бо то були лиш літери.
Усе без вибору, серце каже: «ти постій-но»,
А хер шепоче: «залишаюсь на постійно»,
В душі – застій, валіза вже готова в путь
І по-хардкору вулиці старі не пруть.
И снова лето разбросало плиты,
Не смог я те плиты мыслями пробить
И стены к мечтам перекрыли свободу,
Я потерял для мести прекрасную возможность.
И как прежде: я догнивают в ОА,
С передумал забита стала голова,
А ты как всегда: в поиске отвлечения,
Для тебя я не тот, кто заполняет существования (собой),
А в снах было лишь только трое,
Я не выходил из депрессивного запоя (без алкоголя),
Но это еще хуже как стало,
Так «день за днем» и лето новое пролетало.
Тебе лучше войну вести на два фронта,
Или уже на три, но остались лишь понты
И ты - не ты, как я в тебя влюбился !?
И ты изменилась, к черту и дурака вся.
Твои те мальчики все, как Джастин Бибер:
Такие женственные, рок-ссыкун, ботаны-лидеры.
Жизнь бездарное: все контакты, дураки твиттеры,
Не будет счастья тому, потому что это были лишь буквы.
Все без выбора, сердце говорит: «ты постой-ка»,
А хер шепчет: «остаюсь на постоянно»,
В душе - застой, чемодан уже готова в путь
И в хардкора улице старики не прут.
