Ми збудували свій дім
На уламках мрій.
В місті снів,
Втомившись від дій.
І ми вигадали нам
Доволі дивне життя.
Ми не віримо словам,
Бо слова - це сміття.
Раз, два, три!
Відкрий нарешті очі.
Раз, два, три!
На вухо щось шепоче.
Раз, два, три!
Почни вже щось робити,
Бо твої мрії лиш ти маєш здійснити.
Бо кожен з нас шукає щастя своє.
І всі ми дуже різні.
Такі не схожі.
Люди не залізні,
ПРості перехожі.
І хтось сидить в Інтернеті,
А хтось слухає вітер.
Хтось мріє втікти з планети,
А хтось просто збирає квіти.
We built our house
In the wreckage of dreams.
In the dream city,
Tired of the action.
And we invented it
Quite a strange life.
We don't believe the words
Because words are rubbish.
One, two, three!
Open your eyes at last.
One, two, three!
Something whispers in your ear.
One, two, three!
Start doing something,
Because you only have to fulfill your dreams.
For each of us seeks his own happiness.
And we are all very different.
These are not alike.
People are not iron,
Simple passers-by.
And someone is browsing the Internet,
And someone listens to the wind.
Someone wants to escape the planet,
And someone just picks flowers.
