Моїми руками ти так часто малюєш мінор,
Моїми думками ти так нагло мовчиш слова,
Моїми піснями ти даруєш собі любов,
І образ твій в дзеркалі схожий, ніби я.
І коли зранку сонце облизує вікно
Благаєш віддатися йому в останній раз.
Скажи мені, в котрій посиплеться доміно
І скільки загадано світла для нас.
Приспів:
Мені тебе мало, і все це так дивно.
Я дивлюся в очі дзеркальній людині.
Мені тебе мало, напитися хочу.
Людина із дзеркала закохана в осінь.
Зелені-зелені краплі дивляться в мій бік,
Мовчать в мою сторону і ловлять мій такт.
Такі неприкаяні, як місяць на зорі,
Та й далі нескорені, в кожен новий акт.
Приспів (2)
Моими руками ты так часто рисуешь минор,
Моими мыслями ты так нагло молчишь слова,
Моими песнями ты даришь себе любовь,
И образ твой в зеркале похож, что я.
И когда утром солнце облизывает окно
Умоляешь отдаться ему в последний раз.
Скажи мне, в которой посыплется домино
И сколько загадано света для нас.
припев:
Мне тебя мало, и все это так странно.
Я смотрю в глаза зеркальной человеку.
Мне тебя мало, напиться хочу.
Человек из зеркала влюблена в осень.
Зеленые-зеленые капли смотрят в мою сторону,
Молчат в мою сторону и ловят мой такт.
Такие неприкаянные, как месяц на заре,
И дальше непокоренные, в каждый новый акт.
Припев (2)
