Темная ніч, тільки гради свистять вдалині,
Без зупинок і без вихідних лупить арта скажена.
В цей пізній час ти, кохана, в фейсбуці сидиш,
Видивляєшся вістки з АТО, молиш Бога за мене.
Курва-війна розлучила з тобою мене,
Але вона неодмінно колись скінчиться,
Знаю тоді знову ми як колись заживем,
Віра в це надихає мене із загарбником биться.
Нечисть повзе, вже осілася міцно в Криму,
Метастази пустила в Донецьк, біль у душах стражденних.
Так як колись мій дідуньо фашистів смалив,
Так і я за поребрик зжену окупантів мерзенних.
Холод і сніг, бруд окопів у нігті проріс,
І лиш у сні все ошатно і променисто.
Хоч би на мить доторкнутись до тебе з дітьми,
Обійняти стареньких батьків, прогулятися містом.
Вже багатьом не вернутись з цієї війни,
Тіло в землі, але пам'ять про них нетлінна.
Низько вклонись всім, хто зліг від лихої Орди,
Всім хто душу і тіло поклав за ТВОЮ Україну.
Темная ночь, только град свистят вдали,
Без остановок и без выходных лупит арта бешеная.
В этот поздний час ты, любимая, в фейсбуке сидишь,
Высматриваешь вести с АТО, молишь Бога о мне.
Курва-война разлучила с тобой меня,
Но она непременно когда-то кончится,
Знаю тогда снова мы как когда-то заживем,
Вера в это вдохновляет меня с захватчиком биться.
Нечисть ползет, уже стала жить прочно в Крыму,
Метастазы пустила в Донецк, боль в душах страждущих.
Так как когда-то мой дедушка фашистов курил,
Так и я за поребрик сгоню оккупантов мерзких.
Холод и снег, грязь окопов в ногти пророс,
И лишь во сне все нарядно и лучезарно.
Хотя бы на миг прикоснуться к тебе с детьми,
Обнять престарелых родителей, прогуляться по городу.
Уже многим не вернуться из этой войны,
Тело в земле, но память о них нетленна.
Низко Поклонись всем, кто слег от злой Орды,
Всем кто душу и тело положил за ТВОЮ Украины.
