Ми викликаємо червонеє сонце,
Нам дуже потрібне червонеє сонце.
Повітряна куля від ранку до ранку
Умовно чекає як жінка на ляльку.
Нехай червоніє небесне світило,
Хоч трохи поїсти та братись за діло.
Межа та лиш крок із-за грат до свободи,
Там хлопці чекають, забувши турботи.
Бажання здійснилось, нагода тікати,
Підхоплені вітром - додому, до хати.
У рідному степу танок по-під небом,
Чекайте ж, падлюки, у гості до себе!
Вітай-но, країно, сини повернулись.
Вертаючи з мандрів кайданів позбулись.
Ніде не потрібні прибульці-сторонці,
Крім рідної неньки та братчиків-хлопців.
We cause the sun to red,
We really need the red sun.
Balloon from morning till morning
Conditionally waiting as a woman on a doll.
Let the heavenly light blush,
At least eat a little and get down to business.
The limit and just a step from the lattice to freedom,
There the guys are waiting, forgetting their worries.
The wish came true, the opportunity to flee,
Captured by the wind - home, to the house.
In the native steppe, dancing under the sky,
Wait for the dastards to visit you!
Hi, country, the sons are back.
Returning from the wanderings the shackles got rid.
Nowhere else do outsiders need you,
In addition to his mother's nanny and brother-boys.
