Риторичним мовчанням
не закінчимось.
Не сьогодні.
Я дарма
Задарма
Віддавала свої «залишись»
Бозна кому, безодні.
Я дарма розірвала
Нас на «щастя» й «нещастя»,
(а згодом перше віддала чужим).
Ти дарма не зізнався,
Що іншої масті.
Ми дарма той покинули ринг.
Ти дарма засинаєш один,
Ті рубці не лікуються мазями.
Гордість не виділяє з юрби.
Помовчи,
Ми (в гонитьбі за мрією)
Не по тих дебрях лазили…
Тут не пахне ні разу
цілющою гряззю
і немає вогнів.
Озирнись…
Ми по вуха в багні.
rhetorical silence
not finish .
Not today.
I have nothing
vain
Gave their " forbear "
God knows who, deep.
I broke nothing
We are to " happiness " and " unhappiness "
(And later gave the first alien ).
You will not knowingly admitted
What other color.
We have nothing left that ring.
You fall asleep in vain one,
Those scars are not treated with ointments.
Pride does not emit from the crowd .
Shut up ,
We ( in honytbi for a Dream )
Not for those Debra climbed ...
It does not smell never
healing mud
and no lights.
Look ...
We are deep in the mud.
