МІЙ ДІД
Мій дід був з польських переселенців,
на старості слухав завжди радіо і голосно говорив,
вважав себе наполовину волиняком, наполовину лемком,
і просто доживав своєї пори.
В останні років десять, як померла бабця,
він не запарювався про майбутнє завтра більше:
роздав город, худобу і навіть вивіз Барсіка —
собаку що по ночах вив на місяць.
Мій дід був з польських переселенців
і жив, по правді, так, як йому вдавалося,
та грудневої ночі два алкаша прийшли до нього вибивати пенсію,
шарпали старого, поламали палицю.
А за два дні очі його застигли.
Вітрогон саморобний ганяв повітря у холодній хаті.
Мєнти з молодою лікаркою приїхали під вечір, коли не було надворі видно,
щоб констатувати «смерть і серцеву недостатність».
Втрати, як вода в океані, якої стає все менше,
ріка Стікс, що тече кудись безупинно.
Мій дід був з польських переселенців,
і слухав завжди «На могилі моїй посадіть яворину…».
2013
#Метрополь
© matevoshchuk
MY GRANDFATHER
My grandfather was a Polish immigrant,
in old age he always listened to the radio and spoke loudly,
considered himself half a bagpipe, half a Lemko,
and just lived out his time.
In the last ten years, as my grandmother died,
he didn't worry about the future tomorrow anymore:
distributed a vegetable garden, cattle and even took out Barsik -
a dog that at night howled for a month.
My grandfather was a Polish immigrant
and lived, in truth, as he succeeded,
and on the night of December two drunks came to him to extort a pension,
they slapped the old man, broke the stick.
And in two days his eyes froze.
A self-made windmill drove the air into a cold house.
The cops and the young doctor arrived in the evening, when it was not visible outside,
to state "death and heart failure."
Losses, like the water in the ocean, which is becoming less and less,
the river Styx, which flows somewhere non-stop.
My grandfather was a Polish immigrant,
and always listened "On my grave plant a maple…".
2013
# Metropolis
© matevoshchuk
