НЕРВ
Весна вицвітала крізь вени,
мов тромбами крові загублена,
з землі проростаючи трупами,
неначе травою зеленою.
Розстріляна снайпером доля,
тілами країни залатана:
у матері очі заплакані
у батька погаснув погляд.
І світ, мов глибока пітьма,
і струни порвались натягненим нервом
за тими, кого вже нема,
за тими, котрі померли.
Це був мов глибокий наркоз,
прокинувся: тяжко і щемко —
зі знятою каскою згарищем ходить Шевченко,
неначе Христос.
2014
#Метрополь
© matevoshchuk
NERVE
Spring has faded through the veins,
as if blood clots were lost,
from the ground sprouting corpses,
as if with green grass.
Fate shot by a sniper,
bodies of the country patched:
the mother's eyes are watery
his father's eyes went blank.
And the world is like a deep darkness,
and the strings were broken by a taut nerve
for those who are no more,
for those who died.
It was like deep anesthesia,
woke up: hard and sharp -
Shevchenko walks with a fire helmet removed,
as if Christ.
2014
# Metropolis
© matevoshchuk
