НІЖНІСТЬ
Давай поговорим про вічне,
до стін навмання притиснувшись,
вловивши мовчання зустрічні,
і подих самотній вдихнувши.
Шумить за вікном й барабанить.
В нас знову стривожена мряка
вдягає вчорашнє убрання —
промокне, змарудить і зм’якне.
Ти ж кажеш у вас завжди сонце,
і вітер покашлює глухо,
пече над усім горизонтом
знеможена вперта засуха.
По той бік мобільного дроту
чи, може, зв’язку стільникового
лиш дихає кожен неспокій
спустошено, важко, знервовано.
І тиша вляглась мимобічно
наскрізь, мов папір двохсторонній —
давай поговорим про вічне,
про наше, що серце розкроїть,
як ніжність спадає на плечі,
в повітря вливає свій трунок,
як в сутінках втомою тягнеться вечір,
а пам’ять торкає всі струни.
і як же, кохана, крізь відстань поранень
про вічне з тобою, щоб поряд й навпроти —
щоб більш не потрібно було все словами,
а тільки крізь спалахів кожного дотик…
TENDERNESS
Let's talk about the eternal,
pressed against the walls at random,
catching the oncoming silence,
and breathing alone inhaling.
He makes noise outside the window and drums.
We have a troubled mist again
puts on yesterday's outfit -
will get wet, slow down and soften.
You always say you have the sun,
and the wind coughs softly,
bakes over the entire horizon
exhausted stubborn drought.
On the other side of the mobile wire
or maybe a cellular connection
only every anxiety breathes
devastated, heavy, nervous.
And the silence subsided
through, like double-sided paper -
let's talk about the eternal,
about our heart that will open,
as tenderness falls on the shoulders,
pours his drink into the air,
as in the twilight the evening stretches with fatigue,
and memory touches all the strings.
and how, beloved, through the distance of wounds
about the eternal with you, so that next to and opposite -
so that everything was no longer needed in words,
but only through the flashes of every touch…
