Ми з тих, хто любить Україну,
Хто знає в чому її суть.
І рідну мову солов’їну
Не змусите ви нас забуть.
Ми з тих, хто навіть у кайданах
Не здасться в лютому бою,
І чиє серце в крові й ранах,
Стражда, не бачачи жалю.
Ми з тих, хто буде вічно жити,
Оскільки віра в душах є,
І думка спільна у народу,
Що нам всім сили додає.
Ми з тих, хто знає шлях до волі
Тернистий досить й тяжко йти,
Але чого так дуже прагнем,
То, звісно, зможем досягти.
Ви з тих, хто хоче лиш багатства
І пхає руки у чуже.
Не вистачає вам лиш царства,
А так усе, що хочеш, є.
Ви з тих, хто рушить всі кордони,
Та ще й кричить, що ми «брати».
Так вам неписані закони –
Всіх розтоптать, а досягти.
Ви з тих, хто преться на чужину,
Та й каже: «Ми берем своє».
Так отака у вас ця правда:
«Розум не треба, сила є».
Мы из тех, кто любит Украину,
Кто знает в чем ее суть.
И родной язык соловьиный
Не заставят вы нас забыть.
Мы из тех, кто даже в кандалах
Не сдастся в феврале боя,
И чье сердце в крови и ранах,
Страдаем, не видя сожаления.
Мы из тех, кто будет вечно жить,
Поскольку вера в душах есть,
И мысль совместная у народа,
Что нам всем силы прибавляет.
Мы из тех, кто знает путь к свободе
Тернистый достаточно и тяжело идти,
Но чего так сильно стремится,
То, конечно, сможем достичь.
Вы из тех, кто хочет лишь богатства
И пихает руки в чужое.
Не хватает вам лишь царства,
А так все, что хочешь, есть.
Вы из тех, кто рушит все границы,
Да еще и кричит, что мы «братья».
Так вам неписаные законы -
Всех розтоптать, а достичь.
Вы из тех, кто лезет на чужбину,
И говорит: «Мы берем свое».
Так такая у вас эта правда:
«Ум не надо, сила».
