Присвячується жертвам Голодомору
1932-1933 років, а також роману
Василя Барки «Жовтий Князь».
Плаче зморена у полі,
Похилилась стара мати
Сивим попелом недолі
Діточок йде годувати
Руки, що так пахли хлібом,
Пахнуть мерзлою землею
Смерть голодна ходить слідом,
Жовтий князь іде за нею
Попід небом німим, геть знесилений
Закатований край та розстріляний
Голод Марою йде між хатинами
Засіває поля домовинами
То не сонце вночі встало —
Дике полум’я гуляло,
Полум’я людської волі —
Не змирилося в недолі
Буде ходить з хати в хату
До живих, щоб розказати:
За що згинули мільйони,
Хто є вороги, хто кати
Хто є кат людської долі,
Зруйнувавший покоління?
Запитай у вітра в полі
Чи на цвинтарі в каміння
Посвящается жертвам Голодомора
1932-1933 годов, а также романа
Василия Барки «Желтый князь».
Плачет усталая в поле,
Покосилась старая мать
Седым пеплом скорби
Детишек идет кормить
Руки, так пахли хлебом,
Пахнут мерзлой землей
Смерть голодная ходит следом,
Желтый князь идет за ней
Под небом немым, совершенно обессиленный
Замученный край и расстрелян
Голод Марой идет между хижинами
Засевает поля гробами
Это не солнце ночью встал -
Дикое пламя гуляло,
Пламя человеческой воли -
НЕ смирилось в скорби
Будет ходит из дома в дом
К живым, чтобы рассказать:
За что исчезли миллионы,
Кто есть враги, кто палачи
Кто палач человеческой судьбы,
Разрушив поколения?
Спроси у ветра в поле
Или на кладбище в камни
