Текст песни Noizy Minor - 4 дні або Веселий трек

Я забиваю усі двері, забуваю, де вихід,
Ну і для чого так кричати? Сидіти усім тут тихо.
Я випав із сюжету, чорнилом пишу цей лист вам,
Як дивно, коли небо стає таким чорно-білим.
Я вірив, правда, вірив, згораю вже остаточно,
Моя усім вам порада - не забудьте про сонце,
І був би, мабуть, радий забути ноти, всі знаки,
А тепер лише зникати, я прощаюсь без всяких
Компромісів, умов, непотрібних "але",
Ваших порожніх розмов, де все таке не живе,
На чотири дні зникаю із поля вашого зору,
Щоб потім повернутися й почати усе знову.
До крові, до нестями тягти себе між рядами,
Викидаючи історії, що вклеїлися в пам'ять,
Вбиваючи минуле, єдину щасливу осінь,
В алкоголі яку тепер топити довелося.
І все що залишається - писати веселі пісні,
"Солодкий, твоя музика сумна, де ж позитив?"
А дехто там кине фразу, що сніг ще не потьмянішав,
Такий білий, як раніше, й взагалі усе найгірше
Вже давно-давно позаду, попереду тільки світло,
Тож не треба малювати ці темні, холодні вірші,
Ну наскільки це все смішно, не треба ваших порад,
Розберуся якось сам, себе із глибин дістану.
За правду я сприймаю кожен дотик, кожне слово,
Депресанти запускаю по венах, вбиває голод,
У статиці зависла феєрія виняткова,
Сніг і холод всі змивають кольори твої казкові.
Ти живи собі, як завжди, забувай усі рядки,
Які народжувались в зошитах у звуках наших днів,
Які, як виявилось нашими й ніколи не були,
Адже тобі забракло щирості поставити крапки.
Тут і приспіву не треба, ця музика - крик душі,
І я пишу те, що я хочу, пробачте, я не хотів,
Вас засмучувати нотами сумними в куплетах,
Бо би такі всі життєрадісні, щасливі, веселі.
Ну а коли залишаєтесь наодинці з собою,
То, мабуть, теж відчуваєте легкі дотики болю,
Мабуть, теж тебе гризе щось кожен день, по вечорах,
Але зізнатися у цьому не можеш, хіба не так?
Ідіотизм, новітні загнані люди,
Загнали себе у кут, забули усі маршрути,
Заплутані у контактах, де статус, напевно, максимум
На що вони спроможні, щоб дійти до результату.

А любов таки вмирає, згорає вже до кінця,
Всю мелодику фантазії акордами вбивав,
Евтаназія осіннього спалаху у зірках,
Повертаюся до світу, де музика лиш одна.

I knock on all the doors, forget where the exit,
So why scream so much? Sit here all quietly.
I dropped the story, I'm writing this letter to you in ink,
It's weird when the sky turns so black and white.
I believed, however, I believed, I am already burning,
My advice to you all - don't forget about the sun,
And would be glad to forget the notes, all the signs,
And now only to disappear, I say goodbye without any
Compromises, conditions, unnecessary "but",
Your empty conversations, where everything is not living,
For four days I disappear from your sight,
Then go back and start again.
To the blood, to the dragons to pull themselves between the rows,
By tossing the pasted stories in,
Killing the past, the only happy autumn,
In alcohol, which now has to be drowned.
And all that remains is to write funny songs,
"Sweet, your music is sad, where's the positive?"
And some people will throw in a phrase that the snow has not dimmed yet,
Such white, as before, and in general all the worst
Long ago, only light in front,
So you don't have to draw those dark, cold poems,
Well, how funny is all that, you don't need your advice,
I will understand somehow myself, myself from the depths of the distance.
For the truth, I take every touch, every word,
Depressants run through veins, kills hunger,
In statics, the hanging extravaganza is exceptional,
The snow and cold all wash away your fabulous colors.
As you always live, forget all the lines,
Born in notebooks in the sounds of our day,
Which, as it turned out to be ours and never was,
After all, you lacked the sincerity to put dots.
You don't have to sing here, this music is a cry of the soul,
And I write what I want, sorry, I didn't want
Make you sad with notes in couplets,
Because everyone would be cheerful, happy, fun.
Well, when you are alone,
You may also feel a light touch of pain,
You may also be bitten by something every day, in the evenings,
But you can't admit it, can you?
Idiocy, the latest driven people,
Drive themselves into a corner, forget all the routes,
Tangled in contacts where status is probably the maximum
What they are capable of to achieve.

And love dies, burns to the end,
The whole melody of fantasy chords killed,
Euthanasia of the Autumn Flare in the Stars,
Returning to a world where there is only one music.