Текст песни Noizy Minor - Світ без людей

Вода проникла всередину механізму,
Електросхеми не діють, тепер вже пізно,
Системи різні, думки вже, на жаль, не чисті,
За свою правду я готовий на стіни лізти.
Пристрій, що зветься в людини серцем
На аварійному живленні, як і все мистецтво,
Що народжується у чорних снах,
Та мріяти все ж таки я не перестав.

Згадую ті моменти, коли я з вами був відвертим,
Коли хотілося так вперто на шматки ваш світ роздерти,
Образ потертий, Нойзі Майнор не дає концертів,
Та все одно вдається мені лоскотати ваші нерви,
У погляді, що в дзеркалі лиш відблиск утопії,
Відторгнення дійсності, відмова від копій,
Допінг під виглядом зримованих тропів,
Дає можливість зробити мені ще кілька кроків.

Пиши картину життя, яке ледве тліє,
Недопалок гаси, шукай нову мрію,
Світ без людей - мій остаточний вибір,
Ласкаво прошу у неідеальний мій вимір.

Злість закипає у звуках невідомого жанру
Вогонь згорає залишаючи лише темну пляму
На полотні, яке трансформується у попіл,
Філантропія серед покоління мізантропів.
Ким ми були і ким тепер ми стали?
Згасали наші імпульси відсталі,
Останні клапани перекриті,
Дайте повітря, я звідси хочу вийти.

І так втомився від порад, як правильно жити,
Нав'язування поглядів облич ситих,
Тож напишу ще раз у цих останніх рядках
Ті самі речі, які колись вже їм казав:

Я і без вас знаю, як це жити без депресій,
Я і без вас знаю, як знаходити тут сенс свій,
Я і без вас знаю, як це вірити у диво,
Тепер секунда уваги - пішли нахрін всі ви.

Пиши картину життя, яке ледве тліє,
Недопалок гаси, шукай нову мрію,
Світ без людей - мій остаточний вибір,
Ласкаво прошу у неідеальний мій вимір.

Наступного ранку, ти прокинешся як завжди,
І побіжиш за своїми важливими справами
Наступного ранку я стану інакшим,
я вночі закладаю для цього підвалини

На руїнах збудую я всесвіт безмежний,
З уламків обдертих зберу я людину,
Щиру, нову і без упереджень,
Чи готовий закласти ти першу цеглину?

Вода проникла в механизм,
Электроциклы не действуют, теперь уже слишком поздно,
Системы разные, мысли уже, к сожалению, не чистые,
За его правду я готов к стенам лазания.
Устройство, которое приходит к человеку с сердцем
На аварийный жир, как все искусство,
Который рождается в черных снах,
И я до сих пор не остановился.

Напомним те моменты, когда я был откровенен с тобой,
Когда я хотел, чтобы упорно на кусочки твоего мира, чтобы потерять,
Изображение втирает, штат Незье Майн не дает концертов,
И все же удается пощетать твои нервы,
На мнение, что в зеркале - это свечение утопии,
Отказ от реальности, отказ от копий,
Допинг под видом расстраиваемых тропес,
Дает вам возможность сделать мне еще несколько шагов.

Написание картины жизни, которая едва смотрела,
Не пустые, ищите новую мечту,
Мир без людей - мой последний выбор,
Добро пожаловать в неидеальный мой размер.

Гнев бросает в звуки неизвестного жанра
Огонь сгорел только темное пятно
На холсте, который превращается в пепел,
Филантропия среди поколений Misanthrope.
Кто мы были и кем мы стали сейчас?
Не удалось наши отстальные импульсы,
Последние клапаны заблокированы,
Дайте воздуху, я хочу уйти отсюда.

И так устал от советов, как жить правильно,
Наложение взглядов граней сит,
Так что давайте напишем снова в этих последних строках
То же самое, что когда-то их сказали:

Я и без ты знаешь, как жить без депрессии,
Я и без вы умеете знать, как найти свой собственный,
Я и без ты знаешь, как верить в чудо,
Сейчас секунду внимания - ушел на острон все тебя.

Написание картины жизни, которая едва смотрела,
Не пустые, ищите новую мечту,
Мир без людей - мой последний выбор,
Добро пожаловать в неидеальный мой размер.

На следующее утро вы просыпаетесь как всегда,
И убежать в своих важных делах
На следующее утро я буду другим,
Я положил фундаменты в то ночью

В руинах я переживу универсально,
От фрагментов опрокидываний я мужчина,
Искренний, новый и без предрассудков,
Готовы ли вы заложить первый кирпич?