В голові бісики - закони фізики мене знову тягнуть
на дно музла, що формує девізи. Ким
ти вчора був - нема різнці. Кенти, за фаер - в'язниця.
А що ми? - повний зал, буває, нам сниться.
Палки у спиці вставляємо самі собі.
Мій ніс обід чує заздалегіть, бо знає - ми самі
у цьому полі, де не вродило нічого і знову
м'ясного прагнеш хіп-хапу, шукаєш риму до слова.
Лише під шепіт дешевих динаміків
слова врізаються навіки, черпаються навики.
А ви ким грали сьогодні тут? Чорними чи білими?
Нажаль не вміли ми обирати, здаватись милими.
Мили ми руки від крові та сухими лишались.
Пишались тим, шо не виклакали ні копів, ні жалість.
У кутку мішались все дитинство. Відведи-но ствол.
Дивно як ніхто з нас на шляху до мети не здох.
В голове глазки - законы физики меня опять тянут
на дно музло, что формирует девизы. Кем
ты вчера был - нету ризнци. Кенти, по фаер - тюрьма.
А что мы? - полный зал, бывает, нам снится.
Палки в спицы вставляем сами себе.
Мой нос обед слышит заранее, потому что знает - мы сами
в этом поле, где не дала ничего и снова
мясного хочешь хип-Хапу, ищешь рифму к слову.
Только под шепот дешевых динамиков
слова врезаются навеки, черпаются навыки.
А вы кем играли сегодня здесь? Черными или белыми?
К сожалению не умели мы выбирать, казаться милыми.
Мыли мы руки от крови и сухими оставались.
Гордились тем, что не виклакалы ни копов, ни жалость.
В углу сообщаться все детство. Отведи-ка ствол.
Удивительно как никто из нас на пути к цели не сдох.
