Знову безглузді балачки.
Заходьте, може хто не чув.
Навколо висохші річки,
Човни, що міцно встряли в мул
навік. Злочинець і суддя
один й той самий чоловік,
що вчить всіх нас, як шанувати дім,
мовчки лишивши все без змін.
Здається світ тріщить по швах.
Із тріщин витікає час.
Доки нас годують обіцянками й сміттям - тут все гаразд, ловіть.
Як вам тепер на смак найсолодший гріх.
Той самий чоловік вчить всіх нас, як цінувати мир,
замість кордону малюючи пунктир.
Комусь вдихати ввесь цей пил.
Тягнути човен із мілі.
Комусь тримати небосхил,
щоб нам стояти на землі.
Хто мріяв захопити світ -
давно поліг в своїй війні.
Чому ж ми досі йдем лише туди,
де бали й кораблі у повній темряві?
Снова бессмысленно в чате.
Приходите, может быть, кто не слышал.
Вокруг сухой реки,
Лодки, которые твердо воруют в муле
навсегда. Преступник и судья
один и тот же человек,
который учит всех нас, как почитать дом,
молча оставил все без изменения.
Кажется, мир трещин по швам.
Из трещин следует.
Пока мы кормием обещания и мусор - вот все в порядке, поймать.
Как попробовать самый сладкий грех сейчас.
Тот же человек учит всех нас, как ценить мир,
Вместо границы рисования
Кто-то вдыхать всю эту пыль.
Потяните лодку с мили.
Кто-то держать небо,
стоять на нас на земле.
Кто мечтал о захвате мира -
длинный бегун в его войне.
Почему мы все еще идем туда,
Где оценки и корабли в полной темноте?
