Біля очей твоїх журились зморшки,
говорив слова тугий рот.
Ти сказав, що над дахом летить небо.
Я сказала, що то ми у ньому
летимо.
Я сказала, що з оцих трьох зморшок
починаєшся ти,
як з легкого ескізу
починає художник своє полотно
чи ікону.
Таку величну, як думки твої.
Таку ж величну, як слова твої,
і дзвін виделок за сусіднім столом,
і той факт, що десь в небі літає планета.
Я весь вечір дивилась на твої манжети
і згодом розтібнула їх.
У глаз твоих забот морщины ,
говорил слова тугой рот.
Ты сказал , что над крышей летит небо.
Я сказала , что это мы в нем
летим .
Я сказала , что с этих трех морщин
начинаешься ты ,
как из легкого эскиза
начинает художник свое полотно
или икону.
Такую величественную , как мысли твои .
Такую же величественную , как слова твои ,
и звон вилок за соседним столом ,
и тот факт, что где-то в небе летает планета.
Я весь вечер смотрела на твои манжеты
и впоследствии розтибнула их.
