Текст песни Pud - У - РАНА

«У-РА-НА» або « Тисяча років самоти…»
Літературно-музична композиція О.Пуденкова за творами : Ю.Тарнавського,В.Голобородька,О.Довгоноса,Л.Українки та А.Малишка.
________________________________________________________________
Серед темної ночі
будиться Україна
немов від кроків
біля хати.
Серед нічної тиші
крізь музику зір
чути крики,
п’яний спів –
це українські покоління
вертаються
з нічних пиятик
де пропили
рідну мову.
Несли її,
несли,
тисячу років,
дали вам в руки
а ви бездари пропили її
за одну ніч!
Чути ляскіт долонь
сміх,
запах вина,
початок свята,
щось ось-ось буде
закриває Україна
лице долонями.
Над степом,
якого більше немає
квилить чайка,
що не може вмерти
вже вісімсот років,
за дітьми плаче –
Київськими бульварами
танцюють,
вальс «Берізки»
каштани.
З ощипаними серцями,
бодай – би повсихали!
Батьки ведуть своїх дітей
в червоних нашийниках
«Галстуках»,
на привязях,
мов псів,до псарень,
де вчать брехати.
Українські діти
хотіли-б щось сказати,
та тільки стогнуть –
роти набиті англійською мовою,
аж видулися щоки,
це матусі
їх так нагодували,
дбають,щоб були пухкенькі.
Не соромно тобі,
мій народе?
Що ось уже тисячу років
Кажеш сам собі:
Нам немає місця на своїй землі,
Нам нікуди подітись в цьому світі,
Ми емігруємо лише до давньої Греції,
Розгорнувши Гомерову «Ілліаду»,-
Аби вижити ми себе вбиваємо.
Зтираємо своє ім’я – ім’я українця – з лиця землі.
Як власний плювок,
Ми відмовляємося від своєї мови,
Як від якогось не здійсненого злочину,
У якому нас нібито звинувачують…
Тож глянь на себе,мій любий вік,-
Цивілізованих калік…
Уже світає, а ще імла…
На небі зморшка лягла.
Яка зайшла мені печаль!
Промінні заори воралися в хмари
Чую фанфари!
Як зайшла ж мені печаль…
Ой,не фанфари то,а сурми і гармати.
Лежи не прокидайся моя мати!
Прокляття всім,прокляття всім
хто звіром став.
І знову беремо Євангеліє,філософів,поєтів.
Людина ,що сказала : - убивати –гріх! - на ранок з
Простреленою головою.
Й собаки за тіло на смітнику гризуться.
Лежи не прокидайся моя мати!
Велика ідея потребує жертв…але хіба то є жертва,
коли звір звіра їсть?
звір звіра їсть…
мовчимо?...
Авжеж…
Адже так простіше
Не чути , не бачити,
Все залишити..
Може «хтось» прийде
Та зробить все за нас пізніше…
Пізніше …потім…
Навпаки!
Якщо вам в очі кажуть «Дураки»!
А рука сама вже тягнеться до петлі…
Що зміниться для нас в країні рідній?
Шукають харч на смітнику старі,
Від холоднечі помирають бідні –
Як не назви ,а все для нас одне :
В безсиллі ницім п’ястуки стискати !
Що назви нам коли життя сумне …
Нас змушує всякчасно пам’ятати :
Що,ми,«раби» немає гірших в світі!
Феллаги партії щасливіші від нас
Бо в них і розум, і думки сповиті,
А в нас вогонь Тітана ще не згас .
Ми паралітики з блискучими очима,
Великі духом,силою малі ,
Орлині крила чуєм за плечима,
Самі ж кайданами прикуті до землі…
Все життя твоє - диво дивне,
Як Дніпра твого течія,
Ніжна й щира,в літах зазивна,.
Україно,любов моя.
І летять біля тебе з ночі
Всі походи і солов’ї ,
Обсідаючи зоряні очі
Та безсмертні уста твої.
У прощанні та зустрічанні,
В смутку ,в радості молодій,
В росах біленьких, уклечанні.
Ти надія мені із надій.
Наче мати в своїм привіті,
Наче посестра між людьми,
І якщо ти живеш на світі
Значить будемо жити і ми...

2013 р.

«U-ra-on» или «тысяча лет одиночества…»
Литературная и музыкальная композиция О. Пуденкова о работах: Ю. Тарнавский, В. Голобородко, О. Довгонос, Л.укрейнка и А. Малишко.
____________________________________________________________________________________
В разгар темной ночи
Украина пробуждается
Как с шагов
Рядом с домом.
Среди ночной тишины
Через музыку видения
Слушайте крики,
Пьяный пение -
Это украинские поколения
Они вернулись
От ночных мальчиков
где они пили
Родной язык.
Носил,
унесенный,
тысяча лет,
дал тебе в твоих руках
И ты выпил ее
с ночевкой!
Услышать когти ладоней
смех,
Запах вина,
Начало праздника,
Что -то должно быть
Украина закрывается
Лицо с ладонями.
Над степи,
Который ушел
Скручивает чайку,
это не может умереть
было восемьсот лет,
Для детей плачут -
Киевские бульвары
танцевать
Вальс "береза"
Каштаны.
С застрявшим сердцем,
По крайней мере, они высохнут!
Родители возглавляют своих детей
в красных воротниках
"Галстук",
На вложениях,
Маленькие собаки, Псарин,
Где они учат лгать.
Украинские дети
хотел что -то сказать
и только стон -
рты, наполненные английским,
Уже опухшие щеки,
Это мама
Они были так кормили,
Они заботятся, что они пухлые.
Не стыдно за тебя,
Мой народ?
Что было тысячу лет
Вы говорите себе:
У нас нет места на нашей земле,
Нам некуда идти в этом мире,
Мы эмигрируем только в древнюю Грецию,
Разворачивая Хомеров "Иллиад",-
Чтобы выжить, мы убиваем себя.
Мы уничтожаем наше имя - имя украинского - с лица земли.
Как ваша собственная коса,
Мы отказываемся от нашего языка,
Как из -за неразумного преступления,
В котором нас якобы обвиняют ...
Так что посмотрите на себя, мой дорогой возраст,-
Цивилизованные калека ...
Это уже светит, и все же туман ...
В небе морщина ложилась.
Который пришел в мою грусть!
Лучи Заораса заползли в облака
Я слышу фанфар!
Когда я пришел в грусть ...
О, не фанфар, а сурьма и оружие.
Не просыпайся, мама!
Проклинать все, проклинать все
Который стал зверем.
И снова мы берем Евангелие, философы, поэт.
Человек, который сказал: - Убей - Грич! - утром с
Выстрел выстрелом.
И собаки для тела на свалке кусаются.
Не просыпайся, мама!
Отличная идея нуждается в жертвах ... но есть ли жертва,
Когда едят зверь?
Зверь зверя ест ...
Тишина? ...
Конечно…
Это так проще
Не слышать, не видеть,
Все уходят ..
Может "кто -то" прийти
Но он сделает все для нас позже ...
Позже ... потом ...
Наоборот!
Если вам говорят в глазах "дураков"!
И сама рука достигает петли ...
Что изменится для нас в нашей стране?
Ищу еду на свалке старого,
От холода умирает бедные -
Как не имя, но для нас все - одно:
В безиле ямы сжимаются!
Как нас зовут, когда жизнь грустна ...
Мы вынуждены помнить каждый раз:
Это, мы, «рабы», не хуже в мире!
Партия Пеллаги счастливее нас
Потому что у них есть и разум, и мысли смещены,
И у нас еще есть огонь Титаны.
Мы паралитические с блестящими глазами,
Великий дух, силой маленькой,
Орлиные крылья услышаны за нашими плечами,
Сами кандалы прикованы к земле ...
Вся твоя жизнь чудо странно,
Как ваш текущий, ваш текущий
Нежный и искренний, в те годы, что он сильно.
Украина, любовь моя.
И летать рядом с тобой с ночи
Все походы и соловья,
Качающиеся звездные глаза
Но твои бессмертные рты.
В прощании и собрании,
В грусти, в радости молодого,
В росе, белый, укрытие.
Вы надеетесь, что я от надежды.
Как будто есть в ваших приветствиях,
Как урегулирование между людьми,
И если вы живете в мире
Итак, мы будем жить, и мы ...

2013