Ти сказала, що кохала, але це було давно.
Свої мрії відпускала у розчинене вікно.
Ти лягала спати, в сутінках кімнати,
Вже комусь не було що казати.
Те своє, що ти любила, ти кудись, чомусь поділа.
Не знайшла і не згубила, просто втратила його.
Дні і ночі пролетіли, просто мрії постаріли.
А вже і не важливо, "Хто?" й "Кого?".
приспів
Листя падає, падає, щось мені нагадує,
А я собі пригадую, - тебе
Листопадами, падає, кружляє листопадами,
і вже давно не пара ми... Ти де?
Ці бездонні сині очі і холодні, довгі ночі.
Страхом заворожують тебе.
А ти малюєш на папері, як він зайде в твої двері.
І тебе в самотності вкраде
приспів
You said she loved, but it was a long time ago.
She let go of her dream in a wide window.
You went to bed, in the twilight of the room,
There was nothing to tell anyone.
The one you loved, you went somewhere, for some reason.
Did not find and did not lose, just lost it.
Days and nights flew by, dreams were old.
And no matter, "Who?" and "Who?"
refrain
The leaves fall, fall, something reminds me,
And I remind myself - you
November, falls, circles November,
and for a long time we are not time ... Where are you
Those bottomless blue eyes and cold, long nights.
They fascinate you with fear.
And you draw on paper as it goes in your door.
And it will steal you in solitude
refrain
