Моя любов блукає сама,
Мов кішка по дахах серед ночі.
Ні стін, ні ґрат для неї нема,
Одна на цілий світ.
Нечутно зазирну у вікно,
Де тінь твоя гуляє по стелі.
Я знаю її обрис, як свій,
Та не насмілюсь ввійти.
Невже це я...
Моя любов божевільна
Летить на полум'я вночі
І спалює крила,
Щоб чути голос твій
В цю мить і назавжди.
О, моя любов згорає в вогні...
Не хочу пам’ятати про глузд,
В кайдани він заковує душу.
Мовчу, та бачиш ти і без слів,
Навіщо я прийшла.
Можливо, краще б вирвати цю
Іскрину божевілля із себе,
Та без тебе був би сірим мій світ.
Я твоя навік.
Я благаю тихо:
"Руку простягни!
І хоча б надію
Дай мені!"
Моя любовь бродит сама,
Как кошка по крышам ночью.
Ни стен, ни решеток для нее нет,
Одна на весь мир.
Неслышно загляну в окно,
Где тень твоя гуляет по потолку.
Я знаю ее очертание, как свой,
Но не осмелюсь войти.
Неужели это я ...
Моя любовь безумная
Летит на пламя ночью
И сжигает крылья,
Чтобы слышать голос твой
В этот момент и навсегда.
О, моя любовь сгорает в огне ...
Не хочу помнить о смысл,
В кандалы он заковывает душу.
Молчу, и видишь ты и без слов,
Зачем я пришла.
Возможно, лучше бы вырвать эту
Искры безумия с себя,
И без тебя был бы серым мой мир.
Я твоя навеки.
Я умоляю тихо:
"Руку протяни!
И хотя бы надежду
Дай мне! "
