на кордоні зими ми здалися і склали зброю
забували міста,зали́шили блокпости
ми були взаємною нагородою,чи війною?
а втім,серце моє,я не знаю
ким ми були
ми лишали квитки,дзвонили на пів дорозі
ки́дали слухавки,обривали усі зв'язки
споруди́ли блокади,лишилися зовсім не в змозі
повернути назад,ми забули усі стежки
на кордоні зими ми згубили усі кордони
загубились самі,дійшли до чіткої межі
від нас не лишилось нічого, окрім вже звичної
втоми
і наші стосунки немов розламані вітражі
втім,серце моє,ми здалися і що наразі?
де ми є і ким ми, усе ж, були?
ми більше не діти,відпустили старі образи
між нами прірва,
сказали,що відболить
ми не знаємо один одного телефонів
ми змінили адреси,друзів і ворогів
ми проводжали людей,зустрічали їх на перонах
намагались позбавитись почуттів
але час - значно мудріша структура
в нього є на все плани,розклад,система дій
нам не підвладна ні редакція,ні коректура
просто іноді хочеться чути голос твій
це врешті збувається один раз на два роки
і серце стискається до набридливих мені сліз
я чекаю і вочевидь, чекатиму доти
доки серце до тебе стихне,відпустить злість
на кордоні зими ми лиши́лися пооди́нці
викреслили з пам'яті один одного імена
ми були взаємним випробуванням,
але зовсім не в тому віці
і як наслідок - "нас" нема.
at the border of winter we gave up and laid down our weapons
forgot the cities, left the roadblocks
were we a mutual reward, or a war?
and yet, my heart, I do not know
who we were
we left the tickets, called half way
tossing headsets, breaking all ties
erected blockades, remained completely unable
to turn back, we forgot all the trails
at the border of winter we have lost all borders
lost themselves, reached a clear limit
we have nothing left but the usual
tired
and our relationship is like broken stained glass
however, my heart, have we given up and what now?
where are we and who are we, after all?
we are no longer children, let go of old images
an abyss between us,
they said it would hurt
we don't know each other's phones
we have changed addresses, friends and enemies
we escorted people, met them on platforms
tried to get rid of feelings
but time is a much wiser structure
he has all the plans, the schedule, the system of action
we are not subject to either editorial or proofreading
sometimes you just want to hear your voice
it finally happens once every two years
and my heart shrinks to my tears
I'm waiting and obviously I'll wait till then
Until your heart dies, let go of anger
we are left alone at the border of winter
crossed out the names of each other
we were a mutual test,
but not at that age
and as a result, "us" is gone.
