Не відпускай каміння з рук
Та певно воно стане твоїм серцем
Плюнь в лице самої смерті
Та руш
Нестримно.
Спини надмірних слів потік
Бо ця ріка безмірно мертва
Дивись на долоні простерті
Вони
Впрошують пожертви
Ти набудеш дах над головою
Я підлогу втрачу під ногою
Ти порахуєш гроші в кишені
А я відкрию свої двері
Ти розіб’єш аварійне скло
А хтось проґавить матч футбольний
Ти завтра втратиш своє житло
Та хтось тобі скаже «я нездольний»
І він запросить тебе танцювати
А хтось відійде на своїй краватці
І ти заміниш чорне на біле
А я відріжу собі крила
Не дозволяй щоб твоє небо
Вкрив хтось нетутешній чадом
Будь невпинним та незрадним
Пірни
У простір
Розкрий долоні під дощем
Лети пташиною над світом
Сяйвом стань несамовитим
Відчуй
Справжнє тепле літо.
Ти почуєш оплески урочі
Я прокинуся від снів пророчих
Ти набереш телефонний номер
Та хтось відповість «вже рік як помер»
Ти вирішиш жити якось правдиво
Але твої вчинки втратять диво
І ти заміниш пливке на певне
А я пройду дощем у червні
Не отпускай камни из рук
И вероятно оно станет твоим сердцем
Плюнь в лицо самой смерти
и марш
Стремительно.
Спины чрезмерных слов поток
Потому что эта река безмерно мертвая
Смотри на ладони распростертыми
они
Впрошують пожертвования
Ты приобретешь крышу над головой
Я пол потеряю под ногой
Ты посчитаешь деньги в кармане
А я открою свои двери
Ты разобьешь аварийное стекло
А кто-то пропустит матч футбольный
Ты завтра потеряешь свое жилье
И кто тебе скажет «я нездольний»
И он пригласит тебя танцевать
А кто-то отойдет на своей галстуке
И ты заменишь черное на белое
А я отрежу себе крылья
Не позволяй чтобы твое небо
Покрыл кто нездешний чадом
Любой непрерывным и незрадним
нырни
В пространство
Раскрой ладони под дождем
Лети птичьей над миром
Сиянием стань неистовым
Почувствуй
Настоящее теплое лето.
Ты услышишь аплодисменты уроч
Я проснусь от снов вещих
Ты наберешь номер
Но кто ответит «уже год как умер»
Ты решишь жить как-то правдиво
Но твои поступки потеряют чудо
И ты заменишь, плавающих на определенное
А я пройду дождем в июне
