Текст песни The Part Of Friend - Замкнутий

Страх, біль, страх, біль, страх біль, цей страх…

Стій – пісок посипався зі скла,
яке вимірює життя.
Не мрій, що все так просто обійдеться,
коли в душі твоїй пітьма.
Стрибок - у кут ховає твої правила,
і забуваєш ти про гнів.
Безжально губишся в емоціях,
втрачаєш здатність до злих слів.
Ще крок - і максимально ти поглинутий
і вже не відчуваєш рук.
Іскра – сліпо розпалює вогонь,
що виривається з долонь.

Хвороба злих дій вже запущена,
по венах вона розтікається,
добра не існує в припущеннях,
коли біль з тобою розправиться.

Крихти зі столу підібрані,
і хрестиком двері помічені,
у собі навічно вже замкнутий,
тож подивись злу прямо в очі.

Страх, біль, страх, біль, страх, біль, цей страх…

Стій – свій гнів позаду залиши,
тільки не підмітай сліди.
Кричи, що ти безжально втратив дар
у тіло вкручувати гвинти.
Крах – вдивляння в дзеркало жалю,
що викликає хіть і жах.
Метою твоїх пристрастей є страх,
пограйся з ним у хованки на ножах.
І не вколовшись лезом совісті,
ти непомітно йди вперед.
Злість мій гість,
що вилітає прямо з рук.

Страх, боль, страх, боль, страх боли, этот страх ...

Стой - песок посыпался из стекла,
которое измеряет жизнь.
Не мечтай, что все так просто обойдется,
когда в душе твоей тьма.
Прыжок - в угол прячет твои правила,
и помнил о гневе.
Безжалостно теряешься в эмоциях,
теряешь способность к злым слов.
Еще шаг - и максимально ты поглощен
и уже не чувствуешь рук.
Искра - слепо разжигает огонь,
вырывающийся из ладоней.

Болезнь злых действий уже запущена,
по венам она растекается,
добра не существует в предположениях,
когда боль с тобой расправится.

Крошки со стола подобраны,
и крестиком двери замечены,
в себе навечно уже замкнут,
поэтому посмотри злу прямо в глаза.

Страх, боль, страх, боль, страх, боль, этот страх ...

Стой - свой гнев позади оставили,
только не подметай следы.
Кричи, что ты безжалостно потерял дар
в тело вкручивать винты.
Крах - вглядывание в зеркало сожалению,
что вызывает похоть и ужас.
Целью твоих страстей есть страх,
поиграй с ним в прятки на ножах.
И не уколовшись лезвием совести,
ты незаметно иди вперед.
Злость мой гость,
вылетающий прямо из рук.