Щодня відкриваєш ти очі
Й ніхто не питає чи ти цього хочеш,
Засунь свої бажання подалі у ду**,
Отак і чекаєм останнього суду.
Ніхто не питає,
Чи ти хочеш так жити далі,
Так.
Кожен день боротьба,
Ми йдемо по головах до місця під сонцем,
Я не, не хотів,
Та невже хтось питає, чи хочеш, чи ні.
Ми не маєм речей, вони мають нас
Жорстко у всі діри
І так хотілось би заховатись та ніде,
Ніде подітися.
У цій задусі немає куди вже іти,
Спасти мене вже ніхто не в змозі,
Послабити вузол, схопити повітря ковток,
Забери мій квиток в один кінець.
Забули все, чого прагнули так,
Натягли всі на шиї мотузки самі,
Залиш хоч одне - не забути себе,
Не забути якими хотіли ми бути...
You open your eyes every day
And nobody asks if you want it,
Put your desires away in the du **,
So we are waiting for the last trial.
Nobody asks
Do you want to live like this,
So.
Every day struggle,
We walk headlong to a place under the sun,
I didn't, I didn't want to,
But does anyone ask if you want to or not.
We have no things, they have us
Hard in all holes
And so I would like to hide and nowhere,
Nowhere to go.
In this suffocation there is nowhere to go,
No one can save me anymore,
Loosen the knot, take a breath,
Take my one-way ticket.
They forgot everything they wanted so much,
They all pulled the ropes around their necks themselves,
Leave at least one thing - do not forget yourself,
Don't forget what we wanted to be ...
