Автор: Таня Левчук
Люблю вночі дивитись у вікно,
Спостерігати за яскравими зірками.
Ще ні одного разу не було,
Щоб я не залишалась зі своїми думками
Наодинці.
Слухаю The Smiths, дивлюсь вдалечінь
І просто радію завтрашньому дню.
Десь далеко пронеслася тінь
Та ось вона зникла; я знову
Наодинці.
Вночі ми справжні, такими нас ніхто не знає.
То чи готові ми до сприйняття одне одного?
Ми боїмося повітря холодного,
Що зветься реальністю.
Наші думки, то зірки,
Які ми не можемо зібрати в сузір'я.
Ми поступово падаємо в прірву забуття.
В тій прірві ми не матимем життя.
Багато хто цього боїться
Та рано чи пізно це настане
Всіх пам'ятати перестануть.
Всі залишаться в спокої,
Наодинці.
Люблю вночі дивитись у вікно,
Спостерігати за яскравими зірками.
Ще ні одного разу не було,
Щоб я не залишалась зі своїми думками
Наодинці.
Автор: Таня Левчук
Люблю ночью смотреть в окно,
Наблюдать за яркими звездами.
Еще ни одного раза не было,
Чтобы я не оставалась со своими мыслями
В одиночку.
Слушаю The Smiths, смотрю вдаль
И просто радуюсь завтрашнему дню.
Где-то далеко пронеслась тень
И вот она исчезла; я снова
В одиночку.
Ночью мы настоящие, такими нас никто не знает.
Так готовы ли мы к восприятию друг друга?
Мы боимся воздуха холодного,
Что называется реальностью.
Наши мысли, то звезды,
Которые мы не можем собрать в созвездия.
Мы постепенно падаем в пропасть забвения.
В той пропасти мы не будем иметь жизнь.
Многие этого боятся
И рано или поздно это наступит
Всех помнить перестанут.
Все останутся в покое,
В одиночку.
Люблю ночью смотреть в окно,
Наблюдать за яркими звездами.
Еще ни одного раза не было,
Чтобы я не оставалась со своими мыслями
В одиночку.
