Вмирає день. Нестримне море
брудною кров'ю палить небо.
Солоний бруд в очах малює світ
відверто і ганебно.
Між сірих хвиль,
звиваючись, мов змій,
умреш під риком
гордості стихій.
І люто трощать хвилі твердь,
од скель одламують каміння,
немов несуть когось у смерть,
у потойбіччя, безгоміння.
Вмирає день. Солоний дух
осів у грудях тихо твердю.
Бажання ввись, злетівши в ніч,
Зустрітися зі смертю
Неба криці-блискавиці
Розітнуть морські зіниці.
Голос моря манить, кличе.
Сіре, люте, таємниче...
Ти впізнаєш, ти відчуєш,
шторм у дар приймеш, зруйнуєш,
небо й хвилі пошматуєш.
Ти впізнаєш, ти відчуєш!
І люто трощать хвилі твердь,
од скель одламують каміння,
немов несуть когось у смерть,
у потойбіччя, безгоміння.
Між сірих хвиль,
звиваючись, мов змій,
умер під риком
гордості стихій.
The day is dying. The unrestrained sea
dirty blood burns the sky.
Salty dirt in the eyes paints the world
frankly and shamefully.
Between the gray waves,
howling like a kite
you will die under the growl
pride of the elements.
And fiercely breaking waves of hardness
stones break off rocks,
like carrying someone to death,
beyond, homelessness.
The day is dying. Salty spirit
ass in the chest softly firm.
Desire to fly up in the night,
Meet death
Lightning bolts sky
Pupils grow open.
The voice of the sea beckons.
Gray, furious, mysterious ...
You recognize, you feel,
you will accept the storm as a gift, you will destroy it,
you break the sky and the waves.
You recognize, you feel!
And fiercely breaking waves of hardness
stones break off rocks,
like carrying someone to death,
beyond, homelessness.
Between the gray waves,
howling like a kite
died under a growl
pride of the elements.
