Невже такі безжальні небеса?
Невже зовсім вони не відчувають болю людського?
Мій поводир, сумна моя зоря, ч перший звір,
Який ступив на твоє світло й вірив, не роздумував.
Приспiв:
Мій білий день, мій ніжний іній на губах,
На чорних пелюстках, на ворона крилах,
Пухкий, ти танув, як вода. І я розпалася на тисячі зірок.
Собою освітила кожен закуток Земного тіла.
[Куплет 2]:
Сказав: якщо я не належала тобі,
Для чого ж я приходила у сни?
Не знаю. Хто знає, може то була не я.
А от послухай: завдяки йому
Я полюбила свою музику сумну.
Мене він за один раз.
Приспiв:
Мій білий день, мій ніжний іній на губах,
На чорних пелюстках, на ворона крилах,
Пухкий, ти танув, як вода. І я розпалася на тисячі зірок.
Собою освітила кожен закуток Земного тіла.
Are such merciless heavens?
Do they not feel human pain at all?
My guide, my sad star, h the first beast,
He who came to your light and believed, did not think.
Chorus:
My white day, my gentle hoarfrost on my lips,
On the black petals, on the crow's wings,
Chubby, you melted like water. And I broke up into thousands of stars.
She illuminated every corner of the Earth's body.
[Verse 2]:
Said, if I didn't belong to you,
Why did I come in a dream?
I do not know. Who knows, maybe it wasn't me.
But listen: thanks to him
I fell in love with my sad music.
He took me at once.
Chorus:
My white day, my gentle hoarfrost on my lips,
On the black petals, on the crow's wings,
Chubby, you melted like water. And I broke up into thousands of stars.
She illuminated every corner of the Earth's body.
