1. Ти прийшов віддати,
Щоб забралда відчай : вийняла й поглинула.
Й у вікно кричала,
Де зима потроху гинула - й згинула.
Це тоді, дні зо два, майже сил не мавши,
Жалісно розрадила.
Як на зло, сьогодні майже вдвічі слабша,
Марила, падала.
Жадібно ротом повітря ковтала,
Страшно бракує тебе.
Дряпала, дряпала й полатала.
Хто я тепер? Хто?
Пр. Заходь! Вибач, мушу на порозі привітати,
Бо мушу тікати.
Забудь! То не, що варто пам'ятати.
Я душу за спогад віддам.
2. Ти забрав від мене гострі всі предмети.
Ковдрою вкрив. І все.
На біду, даремно здогадалась, де ти -
Холодом вмилася.
Може це в останнє! І доки є у нас чим мучитись - муч мене.
Це моє повстання, вимагаю в неба
Хоч якийсь ключ,
Щоб зачинити себе від тебе подалі,
Доки усе не мине
Споглядатиму далі.
Пам'ятатиму день я.
пр.
1. You came to give,
To Zabolda's despair: pulled out and swallowed.
And she shouted out the window,
Where winter gradually died - and died.
It was then, days after two, almost no strength,
She was terribly relieved.
Unfortunately, today it is almost twice as weak,
Marila, falling.
The air swallowed greedily,
You're terribly missing.
She was scratching, scratching and fluttering.
Who am I now? Who?
Ex. Come on in! Sorry, I have to congratulate on the threshold,
Because I have to run.
Forget it! It's not something to remember.
I give my heart for my memories.
2. You took away all the sharp objects from me.
Blanket covered. That's all.
Unfortunately, you had no idea where you were -
She washed herself with cold.
Maybe this is the last! And as long as we have something to torment - torment me.
This is my rebellion, I demand in heaven
At least some key,
To lock yourself away from you,
Until all goes well
I'll look further.
I will remember the day I.
ave.
