Гуде вітер вельми в полі,
Реве, ліс ламає.
Плаче козак молоденький,
Долю проклинає.
Гуде вітер вельми в полі,
Реве, ліс ламає.
Козак нудиться сердешний,
Що робить не знає.
Гуде вітер вельми в полі,
Реве, ліс ламає.
Козак стогне, бідолаха,
Сам собі гадає.
Ревеш, вітре, та не плачеш,
Бо тобі не тяжко,
Ти не знаєш в світі горя,
Та тобі й не важко.
Одірви ж од серця тугу,
Рознеси по полю,
Щоб не плакався я, бідний,
На нещасну долю!
А коли цього не зробиш,
Кинь мене у море –
Нехай зо мною потоне
Моє люте горе!..
Гудит ветер воет в поле ,
Ревет , лес ломает .
Плачет казак молоденький ,
Судьбу проклинает .
Гудит ветер воет в поле ,
Ревет , лес ломает .
Казак томится несчастный ,
Что делает не знает.
Гудит ветер воет в поле ,
Ревет , лес ломает .
Казак стонет , бедняга ,
Сам себе думает .
Ревешь , ветер , но не плачешь,
Потому тебе не тяжело ,
Ты не знаешь в мире горя ,
И тебе и не трудно.
Оторвет же от сердца тоску ,
Разнеси по полю ,
Чтобы не плакал я , бедный ,
На несчастную судьбу!
А когда этого не сделаешь,
Брось меня в море -
Пусть со мной утонет
Лютые горе ! ..
