Ніч така місячна, зоряна, ясная
Видно, хоч голки збирай,
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!
Сядемо вкупочці тут під калиною,
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею
Стелиться в полі туман.
Небо глибоке, засіяне зорями, –
Що то за Божа краса!
Зірки он миготять попід тополями
Так одбиває роса.
Ти не лякайся, що ніженьки білії
Змочиш в холодну росу,
Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.
Nich such mіsyachna , Zorian , clear
We see hoch Golka zbiray ,
Viydi , Cohanim , Prace zmorena ,
Hoch on hvilinochku Ai !
Vkupochtsі sit here pid Kalina ,
Pans over the I I Pan !
Look , my ribonko - srіbnoyu Hvilya
Stela in polі fog.
Sky gliboke , zasіyane dawns -
Shcho then for Bozha beauty !
Zіrki he migotyat popіd poplars
So odbivaє dew.
TI does not lyakaysya scho nіzhenki bіlії
Zmochish in cold dew ,
I f you vіrnaya , right up hatinonki
I odnesu himself on his hands .
